МАНТРА ШІСТНАДЦЯТА

Подібно до того, як якісно єдиними є Сонце і його промені, так само якісно єдині Господь і живі істоти. Сонце одне, але корпускул сонячного світла — безліч. Сонячні промені складають частину Сонця, сонячна ж куля разом з промінням складає загальне Сонце, всередині якого перебуває бог Сонця. Подібно до цього і на найвищій планеті Ґолоці Вндвана, що випромінює сяєво брахмаджйоті, перебуває вічний Господь, про що свідчить Брахма-сагіта (5.29), де про Нього сказано так:
 

«Трансцендентна обитель Господа Кши — це земля філософського каменю, з якого там зроблені будинки, що стоять у затінку від дерев бажань. Господь доглядає в тому царстві корів сурабгі, а тисячі богинь процвітання, з шанобою схиляючись перед Ним, завжди слугують Йому».
 

Такою в Брахма-сагіті описано обитель Господа Кши і сказано також, що брахмаджйоті — це сяєво цієї духовної планети Ґолоки Вндавана, подібно до того, як сонячна куля випромінює сонячні промені. Не подолавши сліпучого сяєва брахмаджйоті, не можна нічого довідатись про Господнє царство. Філософи-імперсоналісти, засліплені сяєвом брахмаджйоті, не спроможні досягнути обителі Господа Кши, істинної реальності, і побачити Його трансцендентної форми. Такі мислителі, з їхнім обмеженим запасом знань, не здатні бачити сповненого блаженства трансцендентного образу р Кши. р опанішад благає Господа усунути сліпучі промені брахмаджйоті, щоб чистий відданий зміг побачити Його трансцендентний, всеблаженний образ.
 

Осягнувши безособистісне брахмаджйоті, людина на досвіді відчуває цей сприятливий вияв Господа, а осягнувши Парамтму, експансію Господа, що проникає у все, вона дізнає ще більшого просвітлення. Але зустрівшись віч-на-віч з Верховним Богом-Особою, відданий пізнає найсприятливіший аспект Всевишнього. До Абсолютної Істини звертаються як до первісного філософа, охоронця й благодійника всесвіту, отже, Її не можна вважати безособистісною. Таким є судження р опанішад. Слово пӯшан — «той, хто все підтримує», є дуже важливим, бо воно стосується Господа, який, хоча і підтримує всі істоти, особливо опікується Своїми відданими. Подолавши імперсональне брахмаджйоті і споглядаючи особистісний аспект Господа в його найбільш сприятливій вічній формі, відданий повністю усвідомлює Абсолютну Істину.
 

рла Джва Ґосвм в своїй книзі Бгаґавад-сандарбга стверджує:

татг чаіва ваісісйе прпте пӯрвірбгватвенкгаа-таттва-рӯпо ’сау бгаґавн брахма ту спгуам апракаіта-ваіішйкратвена тасйаівсамйаґ вірбгва ітй ґтам

самбгартеті татг бгарт
бга-кро ’ртга-двайнвіта
нет ґамайіт сраш
ґа-крртгас татг муне

аіварйасйа самаґрасйа
врйасйа йааса рійа
джна-ваірґйайо чпі
ан бгаґа ітіґан

васанті татра бгӯтні
бгӯттманй акгілтмані
са ча бгӯтешв аеешу
ва-крртгас тато ’вйайа

джна-акті-балайварйа-врйа-те джсй аешата
бгаґавач-чгабда-вчйні він хейаір ґундібгі

«Досконале усвідомлення Абсолютної Істини полягає в тому, щоб пізнати Бога-Особу, бо Він всемогутній і володіє всіма трансцендентними потенціями. Довершеність потенцій Абсолютної Істини не реалізується в брахмаджйоті, отже, усвідомлення Брахмана є лише частковим осягненням Бога-Особи. О вчені мудреці, перший склад слова бгаґавн має подвійне значення: «той, хто все підтримує» і «той, хто опікується всім». Другий склад ґа вказує на провідника, правителя або ж творця. Склад ва або ба говорить про те, що кожна істота існує в Ньому і що Він також перебуває в кожній істоті. Іншими словами, трансцендентне слово бгаґавн вказує на необмежене знання, безконечні потенції, енерґію, багатства, силу й вплив і все це без жодного відтінку матеріального сп’яніння» (Бгаґавад-сандарбга 3.1, 3 – 6).
 

Господь усіма сторонами піклується про тих, хто неподільно віддається Йому і веде їх шляхом вдосконалення відданого служіння. Бувши проводарем відданих, Він, зрештою, винагороджує їх найбільш бажаним плодом відданого служіння, даруючи їм Себе. Віддані з безпідставної Господньої ласки можуть бачити Його віч-на-віч, і таким чином Господь допомагає Своїм відданим досягти вищої духовної планети — Ґолоки Вндвана. Як творець, Він наділяє Свого відданого всіма необхідними здібностями, щоб відданий, зрештою, міг досягнути Його. Господь є причина всіх причин й немає нічого, що було б Йому причиною, Він — первинне джерело, першопричина. Він насолоджується Сам у Собі, проявляючи Свою внутрішню потенцію.

Його зовнішня потенція не є Його безпосереднім виявленням — Він спочатку проявляє Себе у формі пуруш і уже цими Своїми експансіями Він зусебічно підтримує матеріальне проявлення. Це завдяки Своїм експансіям Він творить, підтримує і знищує все космічне проявлення.
 

Живі істоти також є індивідуальними експансіями Самого Господа, які відділились від Нього. Деякі з них, мавпуючи Господа, намагаються панувати над природою і Він дозволяє їм увійти в космічне творіння, даруючи можливість повністю реалізувати свою схильність панувати. Внаслідок присутності Його невід’ємних часток, живих істот, все у феноменальному світі приходить до руху, все діє, взаємодіє і породжує наслідки. Живим істотам надаються всі сприятливі умови владарювати над матеріальною природою, хоча остаточним судією і вершителем залишається Сам Господь у вигляді Парамтми, Наддуші, Його повновладного вияву, яка є однією з пуруш.
 

Отже, між живою істотою, тмою, і Парамтмою, Господом, що вершить правосуддя, тобто, між душею і Наддушею, існує бездонна різниця. тм підчиняється Парамтмі і тому вони ніколи не можуть перебувати на одному й тому ж рівні. А що Парамтм в усьому сприяє тмі, то Вона відома як постійний супутник живої істоти.
 

Усепроникаючий вияв Господа, що присутній за всіх обставин: під час сну, неспання, а також в потенційних станах, і з якого джва-акті (життєва сила) породжується у формі як обумовлених, так і звільнених душ — називають Брахманом.

Господь є джерело як Брахмана, так і Парамтми, і тому Він є джерелом усіх живих істот і взагалі усього сущого. Той, хто пізнав це, одразу ж приступає до відданого служіння Господеві. Чисті віддані, які завжди усвідомлюють Господа, усім серцем і душею прихиляються до Нього і, зустрічаючись з такими ж чистими відданими, вже не мислять собі іншого діла, окрім вихваляння трансцендентної Господньої діяльності. Ті ж, хто ще не досягли рівня досконалості чистих відданих, а також ті, хто усвідомив лише такі аспекти Господа, як Брахман і Парамтм, не здатні правильно оцінювати вчинки досконалих відданих. Господь завжди допомагає чистим відданим і вкладає в їхні серця всі необхідні знання, й відтак, з Його особливої ласки, пітьма невігластва зникає. Цього не можуть уявити спекулятивні філософи та йоґи, тому що вони більшою чи меншою мірою покладаються лише на свої власні сили. В Катга Упанішаді сказано, що Господа можуть пізнати лише ті, до кого Він виявляє Свою особливу ласку, й ніхто інший. Такою особливою милістю Він обдаровує тільки Своїх чистих відданих. Отже, р опанішад вказує на таку Господню милість, яку являє Він, але не брахмаджйоті.