РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

Ранок промайнув непомітно, а пастушки ще не снідали і тому були дуже голодні. Тому вони звернулися до Крішни й Баларами:

— Любі Крішно й Баларамо! Ви обоє всемогутні і здатні вбити дуже багато демонів, але нині ми відчуваємо сильний голод, він мучить нас. Будь-ласка, зробіть щось, щоб ми його позбулися.
 

Господь Крішна й Баларама вирішили задовольнити прохання Своїх друзів і водночас виявити ласку до дружин брахман, які виконували жертвопринесення. Жінки тих брахман були великі віддані Господа, і Крішна вирішив скористатись з нагоди і дарувати їм Своє благословення. Він сказав:

— Любі друзі, йдіть до брахман, які тут недалеко виконують ведичні жертвопринесення анґіраса, бажаючи піднестися на вищі планети. Будь ласка, підіть до них, — і Господь Крішна попередив ще Своїх друзів: — Ці брахмани не вайшнави. Вони не здатні навіть оспівувати Наших імен, Крішна й Баларама, бо все повторюють ведичні гімни, хоча мета ведичного знання — знайти Мене. Імена «Крішна» й «Баларама» їх не ваблять, тому краще від Мого імені в них не просити. Ліпше попрохайте милостині від імені Баларами.
 

Милостиню здебільшого дають найвищому класу — брахманам, а Крішна й Баларама з’явилися не в брахманічних сім’ях. Балараму знали як сина Васудеви, кшатрії, а Крішну вважали у Вріндавані за сина Нанди Махараджі, котрий був вайш’я, тобто ні Васудева, ні Нанда Махараджа не належали до громади брахман. Отже, Крішна подумав, що, можливо, брахман, які виконували жертвопринесення, не вдасться схилити дати милостиню кшатрії чи вайш’ї. «Але принаймні скажіть Баларамине ім’я, бо вони дадуть милостиню радше кшатрії, аніж Мені, простому вайш’ї».
 

Вислухавши від Верховного Бога-Особи Його наказ, пастушки пішли до брахман прохати милостині. Підійшовши з молитовно складеними руками, вони зразу впали на землю у шанобливім поклоні.

— О земні боги, хай щастить вам у всьому! Ласкаво прихиліть до нас свій слух. Нас послано від Господа Крішни й Баларами. Гадаємо, ви багато чули за Них обох. Крішна й Баларама тут недалеко пасуть корови, і ми разом з Ними. Ми прийшли попросити якоїсь їжі. Ви всі — брахмани і знавці релігійних засад, і якщо ви вважаєте, що слід дати нам милостиню, то дайте чогось їстівного, щоб ми разом з Крішною та Баларамою попоїли. В суспільстві ви — найшанованіші брахмани, то мусите знати всі тонкощі релігійних відправ.
 

Хлопчики натякнули, що хоча вони сільські діти, від яких годі сподіватися знання ведичних засад та релігійних відправ, вони перебувають у товаристві Крішни й Баларами, і через те всі ті правила їм відомі. Пастушата назвали брахман «знавці релігійних засад», вказуючи цим, що коли Верховний Бог-Особа, Крішна й Баларама, просять їсти, брахмани мусять негайно й без жодних вагань дати Їм якоїсь страви, бо, як сказано в «Бгаґавад-ґіті», кожна яґ’я призначена тільки на вдоволення Вішну.
 

— Господь Вішну, — вели хлопчики далі, — тобто Крішна й Баларама, чекає, тож не баріться й дайте нам якої маєте їжі.

Крім того вони пояснили брахманам, як слід приймати їжу. Здебільшого вайшнави, чисті віддані Господа, участи в звичайних жертвопринесеннях не беруть, але добре знають, як відправляти церемонії дікша, пашу-самстга й саутрамані. Приймати їжу дозволяється тоді, коли відправлено обряд дікша, і перед жертвопринесенням тварини або церемонією саутрамані, під час якої офірують алкогольні напої. Хлопчики сказали:

— На теперішній стадії обряду ми можемо взяти від вас їжу, зараз того не заборонено. Ви можете зараз дати нам чогось поїсти.
 

Товариші Крішни й Баларами були прості пастушки, проте вони могли наказувати навіть брахманам найвищого ранґу, що виконували ведичні ритуали й жертвопринесення. Та смарта-брахмани, що не знали нічого поза ритуалами, були геть нездатні зрозуміти важливости наказу трансцендентних відданих Господа. Вони навіть були не годні збагнути, що їх прохають Самі Крішна й Баларама. Навіть почувши, що їх прошено від імені Крішни й Баларами, вони лишились байдужі і не зволили сказати хлопчикам на відповідь жодного слова. Всі такі брахмани-невіддані, хоча й вважають себе за надзвичайно піднесених, хай і добре знаються на ведичних ритуалах, є неуки й невігласи. Хоч би що вони робили, все марно, бо мета Вед їм невідома. А мета Вед, як сказано в «Бгаґавад-ґіті», в тому, щоб осягнути Крішну. Вони напам’ять знають Веди і ведичні ритуали, проте становища Крішни не розуміють, і тому їхнє знання Вед є поверхове. Господь Чайтан’я висловив важливу думку: народитися в сім’ї брахмани не так важливо. Хто знає Крішну, хто оволодів наукою свідомости Крішни, той вищий проти брахмани й гідний бути духовним учителем.
 

На виконання жертовного обряду існує чимало приписів. Їх називають деша (місце), кала (час), прітгаґ-драв’я (всілякі потрібні предмети), мантра (гімни), тантра (свідоцтва з писань), аґні (вогонь), рітвідж (особи, які навчені виконувати жертвопринесення), девата (півбоги), яджамана (той, хто виконує жертвопринесення), крату (властиво жертвопринесення) і дгарма (спосіб дії). Все це призначене на вдоволення Крішни. Сказано, що то саме Він як Верховний Бог-Особа і Верховна Абсолютна Істина, що поза межами розумувань й матеріальних чуттів, насолоджується всіма жертвопринесеннями. Він прийшов наче звичайний хлопець, і тим, хто ототожнює себе з тілом, дуже важко збагнути Його. Брахмани ж ті надто дбали за тілесні зручності та переймалися тим, як їм піднестися на вищі планети, звані сварґа-васа, тому осягнути Крішну їм було не під силу.
 

Хлопчики, зрозумівши, що брахмани їх навіть слухати не хочуть, дуже розчарувалися. Вони прийшли назад до Крішни й Баларами і розповіли за все, що трапилося. На їхню мову Верховний Бог тільки усміхався. Він сказав друзям, щоб вони не журилися тим, що брахмани відмовили їм, бо коли просиш, діставати відмову річ звичайна. Він запевнив їх: коли хто просить чогось чи жебрає, марно сподіватися, що скрізь щось подадуть. Десь і відмовлять, проте журитися не варто. Сказавши це, Господь Крішна попрохав хлопчиків піти по їжу знов, але цього разу до дружин тих брахман, що виконували жертвопринесення. Він також повідомив їх, що жінки ті великі віддані:

— Вони повсякчас думають про Нас. То йдіть до них і попрохайте якоїсь їжі від імені Мого й Балараминого. Я певний, вони дадуть вам їжі скільки схочете.
 

Виконуючи наказ Крішни, хлопчики пішли до дружин брахман. Дружини брахман були вдома. Хлопчики побачили, що вони гарно прикрашені, у коштовних оздобах. Передусім пастушки шанобливо вклонились їм, тоді сказали:

— Наші смиренні поклони вам, любі матінки! Вислухайте нас. Ми прийшли зі звісткою, що Крішна й Баларама тут близенько, Вони пригнали корови на пасовище. Маємо повідомити вас, що ми тут з Їхнього наказу. Ми всі дуже голодні і тому пішли до вас попрохати їжі. Прохаємо, дайте чогось їстівного Крішні, Баларамі й нам усім.
 

Дружини брахман ледве дослухали пастушків, бо дуже хотіли побачити Крішну й Балараму. Вони відгукнулися одразу. Ні до чого було переконувати їх у тому, що Крішна й Баларама особи надзвичайні. Почувши Їхні імена, вони загорілись бажанням побачити Їх. Повсякчас думаючи про Крішну, ці жінки виконували найвищу містичну медитацію. Вони одразу заходилися наповнювати всілякі горщики чудовими наїдками, а що це відбувалося під час жертвопринесення, то всі страви були дуже смачні. Зібравши пишне частування, дружини брахман приготувалися рушити до найвищого об’єкту любови, Крішни, наче річки, що несуть свої води до моря.
 

Дружини брахман віддавна прагнули побачити Крішну. Однак коли вони зібралися йти до Крішни, їхні чоловіки, батьки, сини й родичі попрохали їх не йти. Однак жінки не послухали їх. Коли відданим рухає любов до Крішни, йому байдуже про тілесні зв’язки. Жінки ввійшли у ліс Вріндавану, що розкинувся над Ямуною повний буйної рослинности, молодих ліан і квітів, і там побачили Крішну й Балараму, що пасли корови разом зі Своїми люблячими друзями.
 

Крішна постав перед дружинами брахман в золотосяйному вбранні. Його прикрашала ґірлянда з лісових квітів, у волосся було застромлене павичеве перо. Він був також розмальований природними фарбами Вріндавани і виглядав достоту як танцюрист на театральній сцені. Одною рукою Він спирався на плече друга, а в другій тримав лотос. Вуха Його прикрашали лілії, на тілі були знаки тілаки. Він чарівно усміхався. Нарешті дружини брахман на власні очі бачили Верховного Бога-Особу, що за Нього стільки чули, кого так сильно любили і за кого думали повсякчас. Тепер вони бачили Його перед собою, навіч, і Крішна ввійшов їм до серця крізь їхні очі.
 

Вони почали обіймати Крішну в своєму серці скільки хотіли, і біль розлуки миттю вщух. Вони були наче ті великі мудреці, що завдяки розвиткові знання зрештою розчиняються в існуванні Всевишнього. Присутній в серці кожної живої істоти як Наддуша, Господь Крішна знав усе, що вони думають. Вони прийшли до Нього, хоча всі родичі, батьки, чоловіки, брати були проти того. Вони покинули всі справи й обов’язки, родинні й релігійні. Вони прийшли лише щоб подивитися на Нього, адже Він був саме їхнє життя, їхня душа. Насправді вони діяли згідно з Крішниним наказом у «Бгаґавад-ґіті»: людина повинна віддатися Йому, відкинувши всі фахові та релігійні обов’язки. Отже, дружини брахман виконали завершальне повчання всієї «Бгаґавад-ґіти». Він заговорив до них, чарівливо усміхаючись. Тут слід зазначити, що коли Крішна ввійшов у серця дружин брахман і вони обійняли Його в серці й поринули в трансцендентний екстаз злиття з Ним, ні Верховний Господь Крішна, ні жінки своєї індивідуальности не втратили. І Господь, і дружини зберігали кожен свою індивідуальність, водночас відчуваючи, що їхні буття злились воєдино. Коли у коханні один підкоряється другому без найменшого сліду егоїстичних міркувань, то зветься єдність. Господь Чайтан’я навчав про те відчуття єдности в Своїй «Шікшаштаці»: Крішна вільний діяти як Йому завгодно і робити що Він хоче, але відданий повинен повсякчас бути єдиний з Ним, тобто узгоджувати всі свої дії з Його бажаннями. Саме таку єдність появили в своїй любові до Крішни дружини брахман.
 

Крішна зустрів їх словами:

— Вітаю вас, благословенні дружини брахман. Скажіть, що Я можу зробити для вас? Ви прийшли побачити Мене, знехтувавши всі заборони й перешкоди, які ставили перед вами ваші родичі, батьки, брати й чоловіки — і вчинили цілком правильно. Хто діє так, справді знає, що йому на користь, бо трансцендентне любовне служіння Мені, в якому немає ні мотивів, ні обмежень, сприятливе для всіх живих істот.
 

Тут Господь Крішна стверджує, що для зумовленої душі найвищою досконалістю є віддати себе Йому. Всі решту обов’язків треба відкинути. Така цілковита впокора Верховному Богові-Особі — це найсприятливіший шлях для зумовленої живої істоти, тому що Верховний Господь є найвищий об’єкт любови. Зрештою, Крішну любить кожен, але рівень усвідомлення цього відповідає поступові, який зроблено у пізнанні. Спочатку людина починає розуміти, що «я» — це духовна душа, далі усвідомлює, що духовна душа — то невід’ємна частка Верховного Господа і тому Верховний Господь є найвищий об’єкт любови, а отже, треба віддати себе Йому. Віддати себе Крішні для зумовленої душі найвище благо. Наше життя, багатство, родинне вогнище, дружина, дім, країна, суспільство й усе, що дуже любе нам, є поширення Верховного Бога-Особи. Він є найвищий об’єкт любови, бо, поширюючи Себе численними способами відповідно до нашого тілесного, розумового й духовного стану, дає нам усе блаженство.
 

— Любі дружини брахман, — сказав Крішна, — ви можете тепер повертатися додому. Беріть участь у жертвопринесеннях, слугуйте своїм чоловікам і виконуйте хатні обов’язки, щоб чоловіки були з вас задоволені. І жертвопринесення, що вони почали, теж має бути виконане як належить. Врешті-решт ваші чоловіки домогосподарі і тому без вашої допомоги виконувати свої визначені обов’язки не зможуть.
 

Дружини брахман відповіли:

— Любий Господи, Тобі не годиться давати такі настанови. Ти пообіцяв навіки, що повсякчас даватимеш Своїм відданим захист. Тож сповни Своє слово. Кожен, хто приходить до Тебе впокорившись, вже ніколи не повертається до зумовленого життя, в матеріальне існування. Нині, сподіваємося, Ти виконаєш, що обіцяв. Ми віддалися на ласку Твоїх лотосових стіп, що їх вкривають листочки туласі, і вже не маємо ніякого бажання покидати захисток Твоїх лотосових стіп і повертатися до своїх так званих родичів, друзів і суспільства. Що нам робити, як повернемось додому? Чоловіки, брати, батьки, сини, матері й друзі не приймуть нас, бо ми вже покинули їх. Нам нема куди вертатися. Тому просимо, не відсилай нас додому. Зроби так, щоб ми лишалися біля Твоїх лотосових стіп і завжди жили під Твоїм захистом!
 

— Любі мої, — відповів Верховний Бог-Особа, — будьте певні: коли ви повернетеся, ані ваші чоловіки, ні брати, сини й батьки не відмовляться прийняти вас. Ви — мої чисті віддані, тому не лише родичі, а й усі люди, і півбоги теж, будуть вами задоволені.

Крішна перебуває в кожному серці як Наддуша. Отже, той, хто стає чистим відданим Крішни, робиться любий кожному. Чистий відданий Господа Крішни ні до кого не ставиться вороже, і людина, котора при розумі, теж ніколи не буде ворогом чистому відданому.

— Трансцендентна любов до Мене не залежить від тілесних зв’язків, — сказав Крішна пізніше, — але кожен, хто занурив розум в думку про Мене, скоро прийде до Мене і стане Моїм вічним супутником.
 

Послухавшись Верховного Бога - Особу , дружини брахман повернулися до своїх чоловіків. Раді, що дружини повернулись додому, брахмани стали разом з ними, як наказують шастри, виконувати обряд жертвопринесення. Веди приписують, щоб подружжя виконувало релігійні ритуали разом. Завдяки тому, що дружини брахман повернулися, жертвопринесення було виконане добре, як належить. Дружина одного з брахман, яку не пустили йти до Крішни, почала за почутими описами подумки відтворювати Його образ. Цілковито занурившись в думку про Нього, вона пішла з матеріального тіла, що зумовлене законами природи.
 

Шрі Ґовінда, вічно сповнений радости Бог-Особа, являючи Свої трансцендентні розваги, видавався звичайною людиною — і Він насолоджувався стравою, яку Йому запропонували дружини брахман. У такий спосіб Він приваблював до свідомости Крішни людський загал. Його мова і краса зачарувала всіх корів, усіх пастушків і дівчат Вріндавани.
 

Коли дружини брахман, що виконували жертвопринесення, повернулися додому від Крішни, брахман пойняв великий жаль: самі-бо вони, грішні, не дали поїсти Верховному Богові-Особі! Нарешті вони зрозуміли свою помилку: вони виконували ведичні ритуали, але знехтували Верховного Бога-Особу, що прийшов прохати їсти, наче звичайна людина. Побачивши, яку віру в Крішну і відданість Йому мали їхні дружини, брахмани стали картати себе. Їм було надзвичайно прикро, що вони не навчилися бодай трохи любити Господа й віддавати Верховній Душі трансцендентне любовне служіння — їхні ж дружини зуміли піднестися на рівень чистого відданого служіння. Брахмани говорили між себе:

— До ката, що ми народилися в сім’ях брахман! Дарма, що вивчили всю ведичну літературу! Марні великі жертвопринесення, і ні до чого було дотримуватися всіх правил і приписів! І наші сім’ї теж ні до чого! Що з того, що ми вміємо виконувати ритуали точно за вказівками писань! До ката все — бо ми не навчилися виконувати трансцендентного любовного служіння Верховному Богові-Особі, Йому, що поза діяльністю розуму, тіла та чуттів!
 

Учені, досвідчені у виконанні ведичних ритуалів брахмани побивалися не дарма. Виконувати релігійні обов’язки без свідомости Крішни — то просто марнувати час і енерґію. Вони далі говорили між собою:

— Зовнішня енерґія Крішни така могутня, що на силі створити ілюзію, яка здолає і найбільшого з містичних йоґів. Ми брахмани, і нас вважають за вчителів усіх інших станів людського суспільства, але ми й самі перебуваємо під чаром зовнішньої енерґії. Але які щасливі наші дружини, що з великою самопосвятою віддали своє життя Крішні, Верховному Богові-Особі! Їм виявилось легко відкинути сімейні зв’язки, хоча це дуже непросто! Сімейне життя — наче темний бездонний колодязь матеріальних страждань.

Здебільшого жінки є простосерді і тому легко приймають свідомість Крішни, а розвинувши любов до Крішни, вони легко можуть звільнитися від кайданів майі, хоча ті кайдани розбити надзвичайно складно навіть так званим «розумним» і «вченим» людям.
 

Веди не дозволяють жінкам проходити очисний процес посвячення священним шнуром, не дозволяють жити як брахмачаріні в ашрамі духовного вчителя. Їм не радять виконувати суворі покути, до того ж вони не вміють до ладу дискутувати з філософії самоусвідомлення. Вони не дуже чисті з своєї природи і не дуже схильні до сприятливої діяльности.

— То справді диво, що вони розвинули трансцендентну любов до Крішни, Господа всіх містичних йоґів! — вигукували брахмани. — Вони перевершили нас твердістю віри й відданістю Крішні. Нас уважають за знавців очисних обрядів, але ми, надто прив’язані до матеріального життя, не знаємо, яка справжня мета тих обрядів. Ми знехтували Крішну й Балараму, хоча хлопці-пастушки й казали нам за Них. Верховний Бог-Особа послав Своїх друзів попрохати в нас їсти, і цей вияв Його ласки до нас був Його розвагою — бо інакше нащо б Йому посилати їх? Він може погамувати їхній голод коли схоче і де схоче.
 

Той, хто заперечує самодостатність Крішни, дізнавшись, що Крішна пасе корови і живе з того, або хто ставить під сумнів те, що Він не потребує їжі (тобто вважає, що Крішна може бути насправді голодний), повинен знати: Йому вічно слугує богиня процвітання. В тому служінні богиня процвітання позбувається своєї вади — непостійности вдачі. У ведичній літературі, в «Брахма-самхіті», наприклад, сказано, що Крішні в Його обителі у великій шанобі слугує не одна — тисячі богинь процвітання. Тому якщо хтось думає, що Крішна жебрає в брахман, щоб поїсти, він помиляється. Насправді то були Крішнині хитрощі, щоб явити брахманам Свою ласку і дати їм змогу прийняти Його в чистім відданім служінні. Предмети для ведичних церемоній, відповідне місце, відповідний час, різного роду речі, потрібні, щоб виконувати жертвопринесення, ведичні гімни, священик, який вміє робити жертвопринесення, вогонь і півбоги, той, хто виконує жертвопринесення, релігійні засади — все призначене, щоб збагнути Крішну, бо Він є Верховний Бог-Особа. Він — Верховний Господь Вішну і Господь містичних йоґів.
 

— Він з’явився як дитина в династії Яду, і тому ми, безголові, не здолали зрозуміти, що Він — Верховний Бог-Особа, — казали брахмани. — Але з іншого боку ми дуже горді з того, що маємо таких піднесених дружин, які розвинули чисте трансцендентне служіння Господеві, нехтуючи наші суворі заборони. То шанобливо вклонімося лотосовим стопам Господа Крішни, що під впливом Його ілюзорної енерґії, майі, ми заглибились у діяльність заради плодів. Молимо Господа бути милостивим до нас і простити нас, бо нас просто збила з пуття Його зовнішня енерґія. Його наказ ми порушили через те, що не знали Його трансцендентної слави.
 

Брахмани каялися в своєму гріху. Вони хотіли самі піти й скласти Господеві поклони, але зі страху перед Камсою не наважилися. Тому, хто не очистив себе через віддане служіння, цілковито віддатися на ласку Бога-Особи дуже важко. Приклад з ученими брахманами та їхніми дружинами дуже повчальний. Дружини брахман, натхненні чистим відданим служінням, не дбали ні про які заборони — вони мерщій побігли до Крішни. А брахмани, хоча й пізнали Господню вищість і розкаювалися в своїх діях, все одно боялися царя Камси, бувши надто прив’язані до плодів своєї діяльности.