РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ

Відданим Крішни називають того, хто завжди заглиблений у свідомість Крішни. Шріла Рупа Ґосвамі каже, що всі трансцендентні якості Крішни, які були обговорені вище, властиві також Його відданим. Відданих Крішни можна поділити на дві групи: тих, хто плекає віддане служіння з метою увійти до трансцендентного царства, і тих, хто вже перебуває на рівні досконалости у відданому служінні.

Того, хто усвідомив привабливість Крішни, але поки що не знайшов виходу із закуту матеріального світу, хоча і розвинув якості, які роблять його гідним увійти до царства Бога, називають садгака. Садгака — це «той, хто плекає віддане служіння в свідомості Крішни». Опис такого відданого знаходимо в Одинадцятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (2.46). Там сказано, що той, хто має непохитну віру в Бога-Особу і любов до Нього, хто дружить з відданими Крішни, сповнений милосердя до темних та непросвічених людей і тому намагається допомогти їм стати на шлях відданого служіння, а невідданих уникає, перебуває на рівні плекання відданого служіння.

Коли ми бачимо, що, слухаючи про розваги Господа, людина плаче, слід розуміти, що вогонь матеріального існування незабаром буде загашений цими сльозами. Коли трепет проймає тіло відданого і волосся його настовбурчується, слід розуміти, що цей відданий вже стоїть на порозі досконалости. Взірцем садгаки, тобто відданого на рівні плекання відданого служіння, є Білваманґала Тгакура.

Якщо відданий ні за яких обставин не відчуває втоми від свого відданого служіння і діє виключно у свідомості Крішни, завжди відчуваючи солодкий трансцендентний смак своїх взаємин з Крішною, його називають досконалим. Цього рівня досконалости можна досягти двома шляхами: або поступово, плекаючи віддане служіння, або з безпричинної ласки Крішни, навіть не дотримуючи при цьому строго усіх деталей відданого служіння.

У Третій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (15.25) чудово описаний відданий, що сягнув досконалости завдяки здійсненню впорядкованого відданого служіння. Там сказано, що людина, вільна від оманного самоототожнення, що властиве матеріальному існуванню, тобто той, хто став досконалим містиком, достойний увійти до царства Бога, яке називають Вайкунтгою. Неухильне дотримання реґулівних засад відданого служіння дає йому таку радість, що на нього сходить особлива ласка Верховного Господа. Ямараджа, всесильний повелитель смерти, боїться навіть близько підходити до такого відданого, а отже можна тільки уявляти, яким могутнім є віддане служіння на його вищих ступенях, і надто коли віддані збираються разом та обговорюють розваги Верховного Бога-Особи. Такі віддані виражають свої почуття та переживання так, що самі мимоволі забуваються в екстазі, і тоді на їхньому тілі виявляються численні трансцендентні ознаки. Кожний, хто прагне поступу у відданому служінні, мусить йти стопами таких відданих.

Прахлада Махараджа казав, що ніхто не може сягнути досконалої стадії відданого служіння, якщо не схилятиметься в поклоні перед чистими відданими. Вчені мудреці, як, наприклад, Маркандея Ріші, сягнули досконалости у відданому служінні просто завдяки тому, що дотримували цих реґулівних засад відданого служіння.

Приклад досягнення досконалости у відданому служінні з безпричинної ласки Господа наведено у «Шрімад-Бгаґаватам» у зв’язку з брахманами, які здійснювали яґ’ю (жертвопринесення), та їхніми дружинами. Коли на дружин брахман зійшла ласка Господа Крішни й вони занурились в екстаз любови до Бога, їхні чоловіки сказали: «Це справжнє диво: адже ці жінки не відправляли жодних очисних обрядів — не приймали священного шнура тощо, не жили у закритих навчальних закладах під опікою духовного вчителя, не дотримували строго обітниці повстримности, не здійснювали жодних аскез, не роздумували про смисл ритуалів та обрядів — а все досягли прихильности Крішни, якої жадають навіть великі містики! Як дивно, що ці жінки сягнули такої досконалости, тимчасом як ми, великі брахмани, здійснивши усі очисні обряди, ніяк не піднімемось на цей рівень!»

Подібне каже Нарада, звертаючись до Шукадеви Ґосвамі: «Любий Шукадево Ґосвамі! Ти ніколи не утруднював себе навчанням у духовного вчителя, не жив під його опікою — і все ж досяг такого піднесеного рівня, осягнувши глибини трансцендентного знання. Ти ніколи не мучив себе суворими аскезами, а однак, хоч як це дивно, перебуваєш на найвищому рівні досконалости — рівні любови до Бога».

Шукадева Ґосвамі та дружини брахман, які здійснювали яґ’ю, є прикладами відданих, которі сягнули досконалого рівня відданого служіння з ласки Верховного Бога-Особи.

Тих, хто досягнув вічного й сповненого блаженства життя на одному рівні зі Шрі Крішною і хто своїм трансцендентним любовним служінням здатний привернути до себе Господа Крішну, називають вічно досконалими; таких істот позначають терміном ніт’я-сіддги. Живі істоти підрозділяються на два класи, а саме на ніт’я-сіддг, що вільні від забуття своєї природи і вічно живуть у свідомості Крішни, та на ніт’я-баддг, вічно зумовлених душ, що забули про свої стосунки з Крішною.

Становище ніт’я-сіддг стає зрозумілим із розмови Верховного Бога-Особи з Сат’ябгамою-деві, яку наведено у «Падма Пурані». Господь каже Сат’ябгамі: «Моя люба Сат’ябгамо-деві! Я зійшов на Землю на прохання Господа Брахми та інших півбогів. Усі, хто народився у родині Яду, є Моїми вічними супутниками. Люба дружино, не думай, що Мої супутники можуть бути розлучені зі Мною. Ні, вони є Моїми безпосередніми поширеннями, а тому знай напевно, що вони посідають майже таку саму могутніть, як і Я. Завдяки своїм трансцендентним якостям вони надзвичайно любі Мені, і так само Я дуже любий їм усім». Кожного, кого виповнює радість, коли він слухає про розваги Господа Крішни з Його супутниками на цій планеті, слід вважати за ніт’я-сіддгу, вічно досконалу істоту.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.32) є дальше твердження : «Воістину жителям Вріндавани — Нанді та іншим пастухам — безмежно поталанило, адже Верховний Бог-Особа, Сам Верховний Брахман, став їхнім близьким другом!»

Схоже тевердження є у Десятій пісні «Шрімад-Бхагаватам!» (26.10). Коли Господь Крішна підняв холма Ґовардхана, то пастухи, що знаходилися під захистом Господа Крішни, були дуже вражені явленим чудом і пришли до Нанди Махараджі із питанням. "Дорогий наш Нанда Махарадж, як може бути так, що ми так прив'язані до Крішни, а він так несамовито прив'язаний до нас? Чи це означає, що Він є Сверхдушею, що перебуває у серці кожного?"

Усі жителі Вріндавани й Двараки, тобто і пастухи, і члени родини Яду, є вічно досконалими відданими Господа. Хоч коли Господь зі Своєї безпричинної ласки сходить на цю планету, сюди приходять і ці віддані, аби допомагати Господу у Його розвагах. Вони не є звичайні живі істоти чи зумовлені душі, вони — вічно вільні особистості, особисті наближені Бога- Особи. І подібно до того, як Господь Крішна, сходячи на цю планету, грає роль звичайної людини, члени роду Яду та жителі Вріндавани теж діють, наче звичайні люди. Насправді вони далеко не звичайні люди. Вони посідають таку ж свободу, що й Сам Господь Крішна.

У «Падма Пурані» в розділі «Уттара-кганда» сказано: «Як Господь Рамачандра зійшов на землю з Лакшманою (поширенням Санкаршани) і Бгаратою (поширенням Прад’юмни), так і члени роду Яду та пастухи Вріндавани з’явились разом з Господом Крішною, щоб взяти участь у Його трансцендентних розвагах. Коли Верховний Господь повертається до Своєї вічної обителі, Його супутники також повертаються з Ним на свої відповідні місця. Отже, ці вайшнави є вічно вільні душі, і матеріальні закони народження та смерти їх не зв’язують».

У «Бгаґавад-ґіті» Господь Сам каже, що Його народження та всі вчинки й діяння є трансцендентні. Так само трансцендентними є народження та дії супутників Господа. Тому думати про себе як про Яшоду, Нанду чи ще когось із супутників Господа є блюзнірством так само, як і вважати себе за Крішну. Ми повинні завжди пам’ятати, що усі супутники Господа трансцендентні, і вони ніколи не переходять до категорії зумовлених душ.

Описано, що Крішна, ворог Камси, посідає шістдесят чотири трансцендентні якості, а усі вічно вільні душі, які супроводжують Господа, безсумнівно посідають перші п’ятдесят п’ять із поданого вище списку якостей. Такі віддані пов’язані з Верховним Богом-Особою трансцендентними любовними взаєминами, чи расами, одного з п’ятьох різновидів, а саме: нейтральними стосунками, стосунками служіння, дружби, батьківськими почуттями чи стосунками кохання. Ці стосунки з Господом є вічними, а тому відданим ніт’я-сіддгам немає потреби прагнути прийти на рівень досконалости, дотримуючись реґулівних засад відданого служіння. Вони вічно кваліфіковані служити Крішні.