РОЗДІЛ СОРОК ДРУГИЙ

Вік Крішни, Його краса, Його ріжок, Його флейта, Його мушля та Його миле поводження — усі ці чинники викликають дружнє любовне ставлення до Нього. Його незрівнянна дотепність та почуття гумору — а ці якості Він інколи виявляв, удаючи з Себе царевича, а то й Верховного Бога-Особу — також є поштовхом для виявлення у відданих любови до Крішни в стосунках дружби.

Вчені знавці поділяють вік Крішни на три періоди: вік до п’яти років включно називається каумара, вік від шести до десяти років включно — пауґанда, а від одинадцяти до п’ятнадцяти включно — кайшора. Впродовж віку каумара й віку пауґанда Крішна минає дні як мале пастуша. Протягом віку кайшора, живши у Ґокулі, Крішна діє як хлопчик-пастушок, а потім Він, вже шістнадцятирічним, їде до Матгури і там вбиває Камсу.

Вік каумара найліпше відповідає обмінам любовними почуттями між Крішною-дитям та матір’ю Яшодою. У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (13.11) Шукадева Ґосвамі каже цареві Парікшіту: «Любий царю, Господь Крішна є Верховний Господь, хто насолоджується усіма офірами та жертовними обрядами і хто отримує їхні плоди — і оце Він їсть разом зі Своїми друзями-пастушками! Він в той час взяв на Себе роль звичайного хлопчика: затиснувши флейту під пахвою, а ріжок та пастушу палку прив’язавши справа до паска, Він бере в ліву руку грудку розвареного рису з юґуртом, а в праву — плід дерева пілу, найсмачніший з фруктів. Сидячи в колі Своїх друзів, Він був наче серцевина лотоса, а Його друзі видавалися лотосовими пелюстками. Насельники райських планет, зачудовані й приголомшені, не змигуючи дивилися на те, як втішаються пастушки, жартуючи між собою».

Вік Крішни пауґанда далі можна поділити на три періоди: початок, середина й кінець. На початку віку пауґанда губи Його яріють прекрасною яскраво-червоною фарбою, стан в Нього дуже тонкий, на шиї лінії-складинки, як завитки мушлі. Інколи люди, що відвідували Вріндавану нечасто, поверталися туди за якийсь час, щоб побачити Крішну, і щоразу не могли стримати свого подиву: «Любий Мукундо, Твоя врода з кожним днем зростає, як росте листок на баньяні! О лотосоокий, на Твоїй шиї чимдалі чіткіше окреслюються спіральні лінії, наче завитки мушлі. А Твої зуби й щоки у яскравому світлі місяця видаються красивішими від самоцвітів падмараґа. Безсумнівно, споглядати Твою розквітаючу красу дає Твоїм друзям велику насолоду».

У цьому віці на Крішну надягають ґірлянди з найрізноманітніших квітів, шати на Ньому шовкові, пофарбовані у різні кольори. Це все — ніби косметика для Крішни. Крішна вбирався так, коли йшов до лісу випасати корови. Часами Він боровся там з кимось із Своїх друзів, а іноді вони усі разом танцювали в лісі. Подібні зайняття властиві Крішні у віці пауґанда.

Друзі-пастушки Крішни були надзвичайно щасливі мати Його товариство, і в душі вони виражали свої трансцендентні почуття приблизно так: «Любий Крішно, Твоїм звичайним зайняттям є доглядати корів, що розбрідаються усією мальовничою Вріндаваною. На Тобі чудова ґірлянда, в руках невеличка мушля, Твій тюрбан прикрашає павичеве перо. Ти вбраний у жовті шовкові шати, квіти карнікара прикрашають Твої вуха, а на грудях в Тебе — ґірлянда з квітів малліка. Коли Ти, такий прекрасний, починаєш змагатися з нами з удаваною серйозністю, ніби актор на сцені, ми відчуваємо безмежне трансцендентне блаженство».

В середині віку пауґанда, коли Крішна трохи підростає, нігті Його стають чудово загострені, Його повні щічки ще круглішають і аж вилискують. З обох боків на Його талії, зараз над поясом, чітко видно три складки шкіри, які називають трівалі.

Пастушки, друзі Крішни, дуже пишаються з того, що мають другом Крішну. В той період Його ніс має обриси довершеніші, ніж у прекрасних квітів кунжута, шкіра на Його щоках полиском затьмарює красу ніжних перел, лінії Його тіла надзвичайно прекрасні. У цьому віці Крішна вбирається у жовті шовки, що наче блискавка, голову Його прикрашає шовковий тюрбан з золотим мереживом та шнурами, а в руці Він тримає пастушачу палку півтора метри завдовжки.* Якось, дивлячись на Крішну, що був вбраний винятково красиво, один відданий сказав своєму другові: «Любий друже, поглянь-но на Крішну! Дивись, як Він тримає палку, на якій згори і знизу покладено золоті обідки, як сяє Його тюрбан, оздоблений золотим шнуром! Ти не можеш не визнати, що, дивлячись на Нього, ми, Його друзі, відчуваємо найвище трансцендентне блаженство!»

Наприкінці віку пауґанда волосся Крішни часами розсипається і тоді спадає аж до талії, а іноді воно скуйовджене. В цьому віці Він роздається в плечах, і на чолі Його завжди намальована тілака. Коли Його прекрасне волосся розсипається по плечах, здається, ніби то сама богиня процвітання обнімає Його, і ті обійми дають невимовне щастя Його друзям. Субала якось звернувся до Крішни з такими словами: «Любий Кешаво! Твій круглий тюрбан, лотос, що Ти тримаєш у руці, вертикальні лінії тілаки, які прикрашають Твоє чоло, запах мускусу, змішаного з кункумою, що йде від Тебе, і все решта в Твоєму чудовому образі сьогодні перемогли мене, дарма що звичайно я сильніший і за Тебе, і за будь-кого з наших друзів. Отож я не уявляю, щоб проти такої вроди змогла встояти вежа гордости юних дівчат Вріндавани. Якщо Твоя врода підкорила навіть мене, то хіба перед нею встоять ті, хто від природи вельми простодушний та поступливий?!»

У цьому віці Крішна розважається тим, що перешіптується зі Своїми друзями, а обговорюють вони вроду ґопі, які все намагаються, наче ненавмисне, опинитися перед їхніми очима. Субала якось сказав Крішні: «Любий Крішно, Ти дуже хитрий і до того ж вмієш читати чужі думки, а тому я скажу Тобі на вушко, що ті п’ять найвродливіших ґопі привабилися Твоїм чудовим вбранням. Мені чомусь видається, що це Купідон відрядив їх підкорити Тебе». Іншими словами, краса ґопі підкоряла Самого Крішну — того Крішну, кому кориться все суще у всіх усесвітах.

Ознаки віку кайшора вже описані. Відданим найбільше до серця мати стосунки з Крішною саме в цьому Його віці. Крішні з Радгарані поклоняються як Кішора-Кішорі. Від цього часу Крішна вже не змінює Своїх тілесних рис, тобто Він завжди лишається юний. Це підтверджує «Брахма-самхіта»: дарма що Він є найстарішою особистістю і має незліченні різні форми, у Своїй первісній подобі Він — юнак. Зображаючи Крішну на полі битви Курукшетра, Його завжди малюють квітучим юнаком, хоча на той час Він мав уже синів, внуків та правнуків. Пастушки, друзі Крішни, якось сказали: «Любий Крішно, навіщо Ти вдягаєш стільки прикрас? Твоє трансцендентне тіло прекрасне саме по собі і не потребує, щоб його ще якось прикрашати». У цьому віці Крішна рано-вранці починав грати на Своїй флейті, і тоді усі Його друзі вмить прокидалися і сплигували з ліжок, щоб якнайшвидше вирушати з Ним на пасовища. Один з друзів Крішни якось сказав: «Любі друзі-пастушки, я чую флейту Крішни з пагорбу Ґовардгана, а це означає, що нам нема чого йти шукати Його на березі Ямуни».

Парваті, дружина Господа Шіви, якось сказала своєму чоловікові: «Любий Панчамукго [той, в кого п’ять облич], подивись на цих Пандав! Щойно вони зачули голос Панчаджан’ї, Крішниної мушлі, до них повернулася сила, і вони стали як леви».

У цьому віці Крішна, хотівши потішити Своїх друзів, одного разу вбрався точнісінько як Радгарані: Він надів золоті сережки, а ще, щоб бути точно як Вона (а Його тіло темне), увесь намазався пастою з кункуми. Побачивши, як удягнений Крішна, Його друг Субала був приголомшений.

Крішна розважався зі Своїми близькими друзями по-різному: іноді вони боролися чи мірялися силою, подеколи гуляли в м’яча чи грали в шахи. Інколи вони возили один одного на плечах, а часом показували свою вправність у мистецтві володіння києм. Пастушки, друзі Крішни, повсякчас старалися догодити Крішні: вони сиділи з Ним на м’яких подушках для сидіння, гойдалися на гойдалках, лежали поруч на ліжках, жартували між собою та плавали у ставку. Вся така діяльність називається анубгава. Варто було друзям зібратися, як вони починали звеселяти одне одного, і з усіх забав найбільше до душі їм було танцювати. Що стосується до їхніх змагань, то один з друзів якось запитав Крішну: «Любий друже, Ти, хто вбив демона Аґгу! Ти походжаєш серед Своїх друзів так гордовито, немов хочеш продемонструвати силу Своїх рук. Чи Ти часом не заздриш мені? Але я певен, що Ти не зможеш побороти мене, і знаю також, що Ти вже скільки часу сидиш згорнувши руки, а все тому, що розумієш, що перемогти мене Тобі не вдасться».

Усі друзі Крішни не знали страху і радо йшли на будь-який ризик, бувши певні, що Крішна завжди допоможе їм вийти переможцями з усіх пригод. Часто вони, всівшися разом, радилися між собою, як їм діяти, а іноді спонукували один одного зробити щось для добра інших. Бувало, вони годували одне одного горіхами бетеля, прикрашали одне одного тілакою або намащували пастою чандана. Іноді задля забави вони розмальовували собі обличчя різними дивовижними візерунками. Іншою улюбленою справою Крішниних друзів було пробувати перемогти Крішну. Бувало, вони тягнули Його за одежу або виривали в Нього квіти просто з рук. Часом один хлопчик брався переконувати іншого, щоб той розмалював його задля цікавости, і якщо друг не погоджувався, вони, завжди у войовничому настрої, починали боротися між собою. Це — деякі із звичайних розваг Крішни та Його друзів.

Іншим важливим зайняттям друзів Крішни є служити посланцями між Крішною та ґопі ; друзі знайомлять ґопі з Крішною й вмовляють їх бути прихильними до Нього. Коли ґопі у незгоді з Крішною, друзі тримають сторону Крішни — це коли Він присутній, але якщо Крішни поруч немає, вони радо приймають сторону ґопі. Так, підтримуючи то одну сторону, то іншу, вони перемовляються між собою, з таємничим виглядом шепочуть щось на вухо одне одному, хоча насправді нічого серйозного не відбувається.

Слуги Крішни збирають квіти, прикрашають Його коштовними оздобами й різними мальовничими дрібничками, танцюють перед Ним, співають, допомагають Йому пасти корів, розтирають Його, роблять квіткові ґірлянди й ще обмахують Його віялом. Ось такі деякі з основних зайнять слуг Крішни. Друзі й слуги разом служать Крішні, й усі їхні дії називаються анубгавою.

Коли Крішна, покаравши Калія-наґу, вийшов з Ямуни, Шрідама хотів першим Його обійняти, але його заполонило почуття глибокої шани, і він так і не зміг звести рук.

Коли Крішна грає на Свою флейту, голос її нагадує гуркіт грозових хмар у небі, що збираються в небі під час переважаючого впливу сузір’я Сваті. За даними ведичної астрономії, з дощу, якщо він випадає, коли Сонце перебуває в сузір’ї Сваті, утворюються перли — коли він падає на море, а з дощу, що падає на змій, утворюються самоцвіти. Тож коли Крішнина флейта гуркотала, що той грім під сузір’ям Сваті, краплини поту, що виступали на тілі Шрідами, здавалися перлами.

Побачивши якось , як обіймаються Крішна з Субалою , Шріматі Радгарані позаздрила Субалі і, приховуючи Свою запальну вдачу, сказала: «Любий Субало! Тобі щастить як нікому: навіть у присутності старших ви з Крішною не вагаєтесь покласти руки на плечі одне одному. Гадаю, це можливо лише тому, що за своїх минулих життів ти успішно виконав багато різних аскез». Смисл сказаного в тому, що Радгарані звикла класти руки на плечі Крішни, однак Вона не могла робити цього перед очима старших, тимчасом як Субала міг робити це вільно будь-коли. Ось чому Радгарані уславлює його добру долю.

Коли Крішна пірнув у вирву, де жив Калія, серця Його найближчих друзів стисла така туга, що вони позблідали на виду, в горлі в них почулося жахливе булькотіння, і тої ж миті усі вони попадали на землю, наче непритомні. Так само коли в лісі схопилася пожежа, усі друзі Крішни, нехтуючи своєю особистою безпекою, щільно оточили Крішну, щоб захистити від язиків полум’я. Таку поведінку друзів щодо Крішни поети-мислителі описують як в’ябгічарі. В екстазі любови до Крішни за стану в’ябгічарі іноді виявляються безумство, сквапність, страх, лінощі, радість, гордощі, запаморочення, медитація, хвороба, забутливість та покірність. Це — деякі зі звичайних ознак екстатичної любови до Крішни в стані в’ябгічарі.

Коли у стосунках між Крішною та Його друзями немає і тіні шанобливости й усі вони поводяться одне з одним як рівні, така екстатична любов у почуттях дружби називається стгаї. Коли відданого пов’язують з Крішною такі близькі дружні взаємини, він виявляє дальші ознаки любови: прихильність, ніжний потяг до Крішни, близькість та прив’язаність. Приклад стгаї явив Арджуна*, сказавши Акрурі: «Любий сину Ґандіні, запитайся в Крішни, коли Він дозволить мені обійняти Його».

Коли друзі чітко усвідомлюють вищість Крішни, але попри це в їхньому дружньому ставленні до Нього відсутня будь-яка шанобливість, вони перебувають на рівні любовної прив’язаности до Господа. Яскравим є такий приклад: якось півбоги на чолі з Господом Шівою, підносячи до Крішни шанобливі молитви, змальовували славетні щедроти Господа, а Арджуна стояв поруч, поклавши одну руку на Його плече, а другою обтрушуючи пил з Його павичевого пера.

Коли Дурйодгана вислав Пандав на заслання і вони мусили жити у лісах невпізнані, ніхто не міг вистежити, де саме вони перебувають. У той час великий мудрець Нарада, зустрівши Господа Крішну, сказав: «Любий Мукундо! Ти — Верховний Бог-Особа, Ти — всемогутній, але Пандави, завівши дружбу з Тобою, втратили своє законне право царювати над світом, ба більше, вони були змушені переховуватися в лісі. Іноді вони мусять виконувати чорну роботу десь по чужих людях. З матеріального погляду такі обставини мали б видаватись за вельми несприятливі, але знаменним є те, що попри всі ці нещастя Пандави не втратили ні віри в Тебе, ні любови до Тебе. Натомість вони в екстазі дружніх почуттів до Тебе повсякчас згадують Тебе й оспівують Твоє ім’я».

Інший приклад глибокої любовної прив’язаности до Крішни наведений у Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (15.18). Трохи втомившись на пасовищах, Крішна якось захотів спочити. Він ліг на землю — і враз хлопчики-пастушки збіглися до Нього і, заколисуючи Його, з великою любов’ю почали тихенько співати.

Чудовим прикладом обміну дружніми почуттями між Шрі Крішною та Арджуною [Пандавою] є їхні стосунки під час битви на Курукшетрі. Під час битви Ашваттгама, син Дроначар’ї, напав на Крішну, хоча згідно з правилами лицарського етикету нападати на колісничого, що правує колісницю супротивника, зазвичай не годиться. Ашваттгама, а він часто поводився ганебно, не вагаючись напав на Крішну, хоча Крішна діяв лише як колісничий Арджуни. Коли Арджуна побачив, що Ашваттгама випускає в Крішну стріли, які могли поранити Його, він негайно заслонив Крішну своїм тілом. У ту мить Арджуна, хоча його тіло було вкрите ранами, занурився в екстаз любови до Крішни, і стріли, що сипались на нього, здавалися йому дощем з квітів.

Відомий ще такий приклад екстатичної любови до Крішни у стосунках дружби. Якось Врішабга, хлопчик-пастушок, збирав лісові квіти, щоб зробити ґірлянду для Крішни. Сонце в той час стало йому просто над головою і пекло немилосердно, але Врішабзі його промені видавалися прохолодним місячним промінням. Здійснювати трансцендентне любовне служіння Господу треба саме так, як це роблять такі віддані: коли вони зазнають великих труднощів, навіть таких, які випали на долю Пандав, вони сприймають кожне нещастя як нову сприятливу нагоду послужити Господу.

Інший приклад дружніх стосунків Арджуни та Крішни описує Нарада. Нарада нагадує Крішні: «Коли Арджуна вчився мистецтва стріляти з лука, він упродовж багатьох днів не мав змоги бачити Тебе. Але щойно Ти з’явився перед ним, він враз покинув свої зайняття й обійняв Тебе». З цього знати, що Арджуна, навіть коли він був глибоко зосереджений на навчанні, не забував Крішну ні на мить, а відтак, щойно йому трапилося побачити Крішну, негайно скористався з нагоди обійняти Його.

Певного разу слуга Крішни на ім’я Патрі звернувся до Крішни з такими словами: «Любий Господи! Ти врятував пастушків від ненажерливого демона Аґгасури і від отрути змія Калії, а також від розбурханого вогню. Але мої страждання у розлуці з Тобою набагато жорстокіші, ніж ті випробування у пащі голодного Аґгасури, вони міцніші за отруту озера Калії і палючіші за жар лісової пожежі. То чому Ти не врятуєш мене від болю розлуки з Тобою?» Інший друг якось сказав Крішні: «Любий вороже Камси! Ти покинув нас, і внаслідок цього вогонь розлуки пече так, що несила терпіти. Жар цей стає для нас ще незносимішим, коли ми дізнаємося, що у Бгандіравані Тебе освіжають прохолодні хвилі річки Бгану- таная [Радгарані]». Смисл сказаного в тому, що коли Крішна розважався з Радгарані, пастушки на чолі з Субалою, не мавши змоги бути з Ним, дуже страждали, і їм несила було терпіти біль розлуки.

Інший друг звернувся до Крішни з такою мовою: «Любий Крішно, Ти, хто вбив Аґгасуру! Коли Ти пішов з Вріндавани до Матгури вбити царя Камсу, всі хлопчики-пастушки розсталися зі своїми чотирма бгутами [тобто чотирма елементами: земля, вода, вогонь та ефір], а п’ятий бгута, повітря, швидко виходив крізь їхні ніздрі». Коли Крішна поїхав до Матгури щоб вбити Камсу, усіх хлопчиків-пастушків через розлуку з Ним обійняв такий жаль, що вони були ледве живі. Коли хтось вмирає, кажуть, що він розстався з п’ятьма елементами, або стихіями (їх називають бгутами) — адже тіло знову розчиняється у п’ятьох стихіях, з яких воно було складене. У цьому разі чотирьох елементів, а саме землі, води, вогню й ефіру, вже не було, а п’ятий — повітря — ще лишався і з силою виходив через ніздрі друзів Крішни. Іншими словами, після від’їзду Крішни з Вріндавани пастушки не могли прибрати собі місця від хвилювання, не знаючи, чим закінчиться Його поєдинок з царем Камсою.

Інший друг якось повідомив Крішну: «Коли один з Твоїх друзів дуже потерпав від розлуки з Тобою, його лотосові очі вкрила заслона сліз, і через це чорні джмелі сну, покинувши надію проникнути в його очі, забралися геть». Коли чорні джмелі помічають лотос, вони залітають всередину нього набрати меду. Очі друга Крішни порівнюють з лотосами, і через те, що вони були повні сліз, чорні джмелі сну не могли набрати меду з лотосів його очей і тому полетіли геть. Іншими словами, через надмірну тугу очі хлопчика були повні сліз, і він ніяк не міг заснути. Це — приклад нічниць, причиною яких є розлука з Крішною.

Приклад безпорадности описано нижче: «Коли Крішна поїхав з Вріндавани до Матгури, Його найлюбіші друзі-пастушки відчули в голові страшну порожнечу. Вони чулися пір’їнками, що, легші від повітря, носяться у небі, не маючи ніякого притулку». Іншими словами, внаслідок розлуки з Крішною розум хлопчиків-пастушків зробився геть порожній. Коли Крішна відбув до Матгури, пастушки, засмучені розлукою, явили також приклад нетерпіння. Вони покинули дбати про свої корови і відтак навіть намагались забути ті мелодійні пісні, що раніше повсякчас лунали на пасовищах. І нарешті в них геть зникло саме бажання жити — адже вони не могли бачити Крішну.

Приклад бездіяльности описав один друг Крішни, який, прибувши до Матгури, повідомив Крішну, що всі хлопчики-пастушки зробились подібні до дерев, які ростуть на вершинах пагорбів. На тих деревах майже немає листя, вони стоять голі, сухі, наче прозорі, мало не зломляться, і на них немає ані квітів, ні плодів. Він повідомив Крішну, що всі вріндаванські пастушки знерухоміли, наче сухостій на вершинах пагорбів. Іноді через розлуку з Крішною вони чулися хворими й від горя йшли на берег Ямуни і блукали там, наче примари.

Розлука з Крішною може бути причиною навіть безумства. Є такий приклад: за відсутности Крішни у Вріндавані усі пастушки зробилися справжніми безумцями, вони стали зовсім бездіяльні, геть забувши про свої повсякденні зайняття. Іноді вони лежали на землі, інколи качалися в пилюці, а то ще починали сміятися чи стрімголов бігли кудись. Усі ці прикмети свідчили про безумство. Один друг докоряв Крішні такими словами: «Любий Господи! Вбивши Камсу, Ти став царем Матгури, і це добра звістка для нас. Але тут, у Вріндавані, поки Тебе не було з нами, ми всі виплакали за Тобою очі. Жителі Вріндавани в розпачі, і їм нітрохи не втішна звістка про те, що Ти став царем Матгури».

Іноді внаслідок розлуки з Крішною людина виявляє ознаки смерти. Якось Крішні сказали: «Любий вороже Камси! Через розлуку з Тобою хлопчики-пастушки дуже страждають. Зараз вони лежать на землі по видолинках, ледве дихаючи, і навіть друзі пастушків, лісові олені, плачуть від співчуття до нещасних хлопчиків».

У главі «Матгура-кганда» «Сканда Пурани» наведено опис того, як Крішна й Баларама разом з усіма пастушками гуртом доглядають корови й телята. Якось Крішна зустрівся з Арджуною в крамниці гончара в місті Друпада-наґара, і тоді між ними, а вони були дуже подібні зовні, одразу встановилися приятельські стосунки. Це приклад дружби, причиною якої є взаємний потяг на основі зовнішньої подібности.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (71.27) описано такий випадок: коли Бгіма побачив Крішну, як той прибув до Індрапрастги, його затопила радість. Зі сльозами на очах він, усміхнений, не гаючись обійняв Крішну, що доводився йому братом у перших з боку матері. За ним до Крішни підійшли його молодші брати Накула й Сахадева, а також Арджуна. Усі вони, охоплені невимовною радістю і відчуваючи найбільшу втіху, обійняли Господа, кого знають як Ач’юту (нехибимого). Подібні почуття виявили і хлопчики-пастушки Вріндавани. Коли Крішна був на полі битви Курукшетра, усі пастухи з самоцвітними сережками у вухах прийшли побачитися з Ним. Не тямлячи себе з радощів, вони простягли до Крішни руки і обійняли Його як свого старого друга. Це — приклади повного задоволення у дружніх стосунках з Крішною.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (12.12) сказано, що великі йоґи-містики, навіть пройшовши крізь суворі аскези й покути, і суворо дотримавши всіх засад і правил йоґи, рідко коли стають достойні торкнутися пилу з лотосових стіп Крішни. Але жителі Вріндавани мають змогу бачити Його, Бога - Особу Шрі Крішну , повсякчас . Це означає , що цим відданим щастить як нікому. Дружні взаємини пастушків з Крішною являють собою окремий специфічний вияв духовного екстазу, що дуже подібний до екстазу кохання. Пояснити любовні дружні стосунки між пастушками й Крішною дуже складно. Великі знавці науки відданого служіння, як оце Рупа Ґосвамі, тільки дивуються на незбагненні почуття, що їх виявляють Крішна та Його друзі-пастушки.

Ця екстатична любов, яка існує між Крішною та Його близькими друзями, розвивається далі в батьківську любов, а вона є вихідною точкою, з якої може розвинутися кохання, найпіднесеніша раса, чи настрій екстатичної любови між Господом Крішною та Його відданими.