ВІРШ 27
ахо бата свар-йаасас тіраскарі
куастгалі пуйа-йааскарі бгува
пайанті нітйа йад ануґрахешіта
смітвалока сва-паті сма йат-прадж
ахо бата — як дивовижно; сва-йааса — слава райських планет; тіраскарі—те, що перевершує; куастгалі—Дварака; пуйа—достоїнство; йааскарі—славетна; бгува— планета Земля; пайанті — бачать; нітйам — постійно; йат — того, хто; ануґраха-ішітам — дарувати благословення; сміта-авалокам — погляд і ласкава усмішка, якою Він обдаровував; сва-патім — душу всіх живих істот (Крішну); сма — не раз були; йат-прадж — жителі міста.
Ця Дварака, що своєю славою затьмарила райські планети і піднесла велич Землі, — справжнє чудо. Жителі Двараки завжди бачать Крішну, душу всіх живих істот, в Його ласкавому образі. Він милостиво поглядає на них і обдаровує їх лагідною усмішкою.
На райських планетах живуть півбоги Індра, Чандра, Варуна, Ваю та інші, а потрапляють туди доброчесні душі, які на Землі здійснили багато доброчесних вчинків. Сучасні вчені погоджуються, що плин часу на вищих планетних системах не такий, як на Землі. А з явлених писань можна дізнатися, що тривалість життя на райських планетах становить десять тисяч років за нашим відліком часу. Коли на Землі минає півроку, на райських планетах закінчується один день. Можливості для насолоди там теж набагато ширші, а врода небожителів просто казкова. Люди нашої планети дуже хочуть досягти райських планет, бо вони чули, що радощі життя там незмірно вищі проти доступних на Землі. Нині люди за допомогою космічних кораблів намагаються досягти Місяця. З цього всього зрозуміло, що слава райських планет набагато перевершує славу Землі. Але завдяки Двараці слава Землі затьмарила славу райських планет, бо у Двараці царський трон посідав Сам Господь Шрі Крішна. Три місця — Вріндавана, Матгура й Дварака — важливіші за найславетніші планети всесвіту. Ці місця завжди святі, тому що коли Господь приходить на Землю, Він являє Свої трансцендентні діяння саме в цих трьох місцях. Вони — вічна свята земля Господа, а їхні жителі отримують благо з життя в тих святих місцях і донині, хоча Господа тепер і не бачать. Господь є душею усіх живих істот, Він хоче, щоб усі вони у своїй сварупі, природному становищі, приєднались до трансцендентного життя у Його товаристві. Приваблива зовнішність і ласкава усмішка Господа проникають у кожне серце, і щойно вони западуть глибоко у серце істоти, перед нею відкривається вступ до царства Бога, звідки ніхто не повертається. Це саме сказано і у «Бгаґавад-ґіті».
Райські планети славляться ліпшими можливостями для матеріальної втіхи. Проте з «Бгаґавад-ґіти» (9.20, 9.21) ми знаємо: коли запас доброчесних дій людини вичерпано, вона мусить повертатися на Землю. Тож Дварака певно важливіша за небесні планети, бо той, кого Господь обдарував Своїм ласкавим поглядом та усміхом, вже ніколи не повертається на ницу Землю, що її Сам Господь називає оселею страждань. Оселею страждань є не тільки Земля, але й усі планети у всесвіті, бо у всесвіті немає жодної планети, на якій життя було б вічним і де панувало б вічне блаженство й вічне знання. Кожному, хто віддано служить Господеві, радять жити в одному з вищезгаданих трьох місць — у Двараці, Матгурі чи Вріндавані. В цих місцях віддане служіння дає набагато значніші плоди, тому ті, хто йде туди й живе за настановами явлених писань, неодмінно досягне того ж, чого досягли ті, хто жив у цих місцях за присутности Господа Шрі Крішни. Його обитель і Сам Він невідмінні, і чистий відданий під керівництвом іншого досвідченого відданого може досягти тих самих наслідків навіть нині.