ВІРШ 27
сіттапатра-вйаджанаір упаскта
прасӯна-варшаір абгіваршіта патгі
піаґа-вс вана-млай бабхгу
ґгано йатгркоупа-чпа-ваідйутаі
сіта - тапатра — білий парасоль ; вйаджанаі — віялом-чамарою; упаскта—що Йому слугували; прасӯна—квітами; варшаі — потоками; абгіваршіта — так вкритий; патгі— на дорозі; піаґа-вс—жовте вбрання; вана-млай— квітковою ґірляндою; бабгау—так зробилося; ґгана— хмара; йатг — наче; арка — сонце; уупа — місяць; чпа — райдуга; ваідйутаі — блискавкою.
Як Господь ішов головною вулицею Двараки, над Його головою, захищаючи від сонця, тримали білий парасоль. Віяла з білих пер окреслювали в повітрі півкола, а на дорогу спадав дощ з квіткових пелюсток. Вбраний у жовті шати і прикрашений квітковими ґірляндами, Господь здавався темною хмарою, навколо якої одночасно з’явилися сонце, місяць, блискавиці та веселка.
Сонце, місяць, райдуга і блискавка ніколи не з’являються в небі водночас. Коли на небі сонце, місячного світла не видно, а якщо на небі хмари та райдуга, в ньому не може бути блискавки. Тіло Господа такого кольору, як у сезон дощів дощова хмара, яка щойно затягла небо. У вірші Господа порівняно до хмари. Білий парасоль у Нього над головою порівняно до сонця. Рухи віяла, зробленого з хвоста яка, порівняно до місяця. Квіти, що ними осипали Господа, порівняно до зірок, а Його жовте вбрання до райдуги. Всього того не можна побачити водночас, а тому цього не можна поєднувати і в порівнянні — поєднати таке можна тільки коли мова йде про незбагненну енерґію Господа. Господь є всемогутній, і за Його присутности Його незбагненні енерґії роблять все неможливе можливим. Йдучи вулицями Двараки, Він був такий гарний, що порівняти Його надавалося тільки з явищами природи.