ВІРШ 20

Цар здобуває славу, роздаючи милостиню, відправляючи яґ’ї, захищаючи тих, хто йому віддався й іншими такими діями. Захищати тих, хто здався на його милість, складає гордість царя-кшатрії. Такий дух називають ішвара- бгавою, реальною силою взяти під захист тих, на чиєму боці справедливість. У «Бгаґавад-ґіті» Господь закликає живі істоти віддатися Йому і Своєю чергою обіцяє захищати їх. Господь всемогутній і вірний Своєму слову, тому Він захищає усіх Своїх відданих за будь-яких обставин. Цар, представник Господа, обов’язково повинен мати це прагнення будь-якою ціною захистити впокорені йому душі.

Махараджа Шібі, цар Ушінари, був близький друг Махараджі Яяті, що зміг піти разом з Махараджею Шібі на райські планети. Махараджа Шібі знав, на яку саме райську планету перенесеться після смерти. Опис цієї планети поданий у «Махабгараті» («Аді-парва», 96.6–9). Махараджа Шібі був такий щедрий, що хотів віддати своє право ввійти до райського царства Яяті, однак Яяті жертви не прийняв. Яяті пішов на райські планети разом з великими ріші, Аштакою та іншими. Дорогою до небес Яяті на прохання ріші оповів їм усе про доброчесні діяння Шібі. Шібі став членом зібрання Ямараджі, божества, якому він поклонявся. «Бгаґавад-ґіта» стверджує, що той, хто поклоняється півбогам, йде на планети півбогів (йнті дева-врат девн); тож Махараджа Шібі став супутником Ямараджі, великого авторитета вайшнав, на його планеті. На Землі Махараджа Шібі прославився як захисник тих, хто здався на його милість, і як щедрий жертводавець. Якось цар райських планет прибрав подоби птаха (орла), що полює на голубів, а Аґні, бог вогню, перекинувся голубом. Втікаючи від орла, голуб сховався на колінах в Махараджі Шібі. Орел, що полював на голуба, попрохав царя віддати йому здобич. Цар на відповідь запропонував нагодувати орла якимось іншим м’ясом, а голуба прохав не вбивати. Хижий птах ніяк не погоджувався на те, але в кінці кінців вони з царем дійшли згоди, домовившись, що замість голуба орел прийме м’ясо з тіла царя вагою, рівною вазі голуба. Цар почав відрізати шматки від свого тіла і клав їх на шальку терезів, на іншій шальці яких був голуб, але дивовижний голуб все переважував. Зрештою, щоб врівноважити терези, цар сам став на шальку. Тоді півбоги, цар райських планет та бог вогню, надзвичайно задоволені з Махараджі Шібі, відкрилися йому і благословили його. Деварші Нарада теж уславлював Махараджу Шібі за його великі діяння, і найбільше за щедрість і захист інших. Задля щастя людей у царстві Махараджа Шібі приніс у жертву власного сина. Отож маленький Парікшіт мав стати другим Шібі за щедрістю в милостині і за прагненням захищати інших.

Душ’янті Бгарата. Історія знає багато Бгарат, але найвідомішими з них є Бгарата, який був братом Господа Рами, інший Бгарата, син царя Рішабги, і ще один Бгарата    —    син Махараджі Душ’янти. Усі три Бгарати є відомими постатями в історії всесвіту. Планету Землю називають Бгарата, чи Бгарата-варша, за царем Бгаратою, сином Рішабги. Щодо цього, проте, є й інша думка: дехто вважає, що планету назвали Бгаратою тому, що на ній колись царював син Душ’янти. Що ж до нас, ми тримаємося думки, що назва Бгарата-варша закріпилася за Землею за правління Бгарати, який був сином царя Рішабги. До того Землю називали Ілавріта-варша, але відколи був коронований Бгарата, син Рішабги, її стали звати Бгарата-варша.

Втім, це ніскільки не применшує слави іншого славетного Бгарати, сина Махараджі Душ’янти. Цей Бгарата    —    син славетної красуні Шакунтали. Махараджа Душ’янта зустрів Шакунталу в лісі, і вони, покохавши одне одного, зачали Бгарату. Через прокляття Канви Муні Махараджа забув свою дружину Шакунталу, і Бгарату виростила в лісі мати. Ще в дитинстві Бгарата був таким могутнім, що часто займав у лісі лева чи слона і боровся з ними, як ото діти бавляться з котами та собаками. Через те, що юнак виріс сильний    —     набагато сильніший від сучасних Тарзанів,    —    ріші, що жили в лісі, прозвали його Сарвадамана, тобто «той, хто здатний підкорити своїй владі будь-кого». Про Махараджу Бгарату докладно розказано в «Аді-парві» «Махабгарати». Пандав, чи Куру, також подеколи називають Бгаратами, бо вони прийшли в роді від славетного Махараджі Бгарати, сина царя Душ’янти.