ВІРШ 21

Історія знає двох Арджун. Один    —    то Картавір’я Арджуна, цар Хайхаї, а другий    —    то дід малого Парікшіта. Обидва Арджуни були славетні лучники, і маленькому Парікшіту провіщено, що він не поступатиметься ні тому, ні другому, а надто у битві. Нижче подана стисла оповідь про Пандаву Арджуну.

Пандава Арджуна. Великий герой «Бгаґавад-ґіти», кшатрія, син Махараджі Панду. Цариця Кунті мала силу прикликати будь-якого півбога; певного разу вона прикликала Індру, і від нього народився Арджуна. Отож Арджуна є повним поширенням царя райських планет Індри. Він народився у місяць пгалґуна (лютий-березень), і тому його ще називають Пгалґуні. Коли Кунті народила Арджуну, з неба пролунали віщування про його майбутню велич, а на церемонію з приводу його народження прибули найзначніші особистості з різних кінців усесвіту    —    півбоги, ґандгарви, Адіт’ї (що живуть на Сонці), Рудри, Васу, наґи, різні найшанованіші ріші (мудреці) і апсари(куртизанки з райських планет). Апсари тішили всіх райськими танцями і співом. Васудева, батько Господа Крішни і дядько Арджуни з боку матері, послав на урочистість свого представника, жерця Каш’япу, щоб той відправив для очищення Арджуни усі потрібні самскари, очисні обряди. На самскарі наречення імені були присутні ріші з Шаташрінґи. Арджуна мав чотири дружини: Драупаді, Субгадру, Чітранґаду й Улупі, і вони народили йому чотирьох синів    —    Шрутакірті, Абгіман’ю, Бабгрувахану й Іравана відповідно.

Коли Арджуна сягнув віку учнівства, його разом з іншими Пандавами й Куру віддали в науку до великого наставника Дроначар’ї. Але своїм завзяттям до науки Арджуна перевершив всіх, і ревність учня була дуже до серця Дроначар’ї. Визнавши Арджуну за найліпшого учня, Дроначар’я від щирого серця благословив улюбленика, щоб той досконало опанував воєнну науку. Арджуна був такий ревний учень, що тренувався стріляти з луку навіть уночі, і тому вчитель Дроначар’я постановив собі зробити з нього найліпшого лучника в світі. Арджуна чудово склав іспит зі стрільби по мішені, і Дроначар’я був ним надзвичайно задоволений. Члени царських родів у Маніпурі та Тріпурі є потомками Арджуниного сина Бабгрувахани.

Якось Арджуна врятував Дроначар’ю з пащі крокодила, і ачар’я на знак подяки подарував йому особливу зброю    —     брахмашірас. З Дроначар’єю ворогував Махараджа Друпада, і за те, що він образив ачар’ю, Арджуна взяв Друпаду в полон і привів до Дроначар’ї. Арджуна взяв в облогу місто Ахіччгатру, що належало Махараджі Друпаді, і, підкоривши його, віддав Дроначар’ї. Дроначар’я передав Арджуні секрет володіння зброєю брахмашірас і взяв з нього обіцянку, що він в разі потреби вдасться до неї навіть проти нього самого, якщо він буде битися проти Арджуни. Тими словами ачар’я провістив битву на Курукшетрі, в якій Дроначар’я бився на боці Арджуниного ворога.

Махараджа Друпада, дарма що Арджуна, б’ючись як представник свого вчителя Дроначар’ї, завдав йому поразки, постановив віддати свою дочку Драупаді за свого молодого супротивника. Однак його сподівання розбила фальшива звістка, ніби Арджуна через підступ Дурйодгани загинув у пожежі смоляного будинку. Тоді він влаштував для Драупаді церемонію особистого вибору нареченого, на якій руку дівчини мав здобути той, хто вцілить в око підвішеної до стелі рибини. Під цим крився розрахунок, бо зробити таке був на силі тільки Арджуна. Бажання Друпади виповнилося: він віддав свою дочку за Арджуну, і вона була цілком гідна свого нареченого. В той час за умовами угоди з Дурйодганою Арджуна з братами мусили жити невпізнаними, отож на церемонію, де Драупаді мала обрати собі нареченого, вони прийшли перебрані за брахман. Драупаді перед очима всіх присутніх царів надягла ґірлянду на бідного брахману, тим показавши, що він стане її паном, і аж тоді Шрі Крішна відкрив Баларамі, ким насправді є цей брахмана.

Улупі Арджуна вперше побачив у Харідварі (Хардварі). Ця дівчина з Наґалоки привабила його, і від їхнього союзу народився Іраван. Іншим разом Арджуна зустрів Чітранґаду, дочку царя Маніпури, і від неї в нього народився Бабгрувахана. Господь Шрі Крішна придумав, як Арджуні викрасти Субгадру, сестру Шрі Крішни, бо Баладева хотів віддати її за Дурйодгану. Юдгіштгіра підтримав Шрі Крішну, і тоді Арджуна викрав Субгадру і одружився з нею. Сином Субгадри був Абгіман’ю, батько Махараджі Парікшіта. Махараджа Парікшіт народився вже після його смерти.

Бог вогню, вдоволений Арджуною, що задля нього підпалив ліс Кгандаву, подарував йому особливу зброю. Коли Арджуна підпалив ліс Кгандаву, Індра розгнівався і, сприйнявши це як виклик, на чолі півбогів став на бій проти Арджуни. У сутичці з Індрою та півбогами Арджуна переміг, і Індрадева був змушений повернутися до свого райського царства ні з чим. Тоді ж Арджуна пообіцяв демону Майасурі, що візьме його під свій повний захист, і Майасура за це подарував йому цінну мушлю, славетну Девадатту. Індрадева, задоволений хоробрістю Арджуни, теж подарував йому багато цінної зброї.

Коли Махараджа Юдгіштгіра вже втратив надію мати нагоду подолати Джарасандгу, царя Маґадги, лише Арджуна підтримав Юдгіштгіру і разом із Бгімою і Господом Крішною вирушив до Маґадги, щоб убити Джарасандгу. Коли Арджуна, як заведено після коронації нового імператора, вирушив підкорювати владі Пандав інших царів світу, він завоював країну Келінда і підкорив її царя Бгаґадатту. Далі він пройшов країни Антаґірі, Улукапур та Модапур і підкорив їхніх правителів.

Також Арджуна накладав на себе суворі покути і за це отримав винагороду від Індрадеви. Випробувати силу Арджуни хотів і Господь Шіва. Якось, прибравши подоби дикуна, він перестрів Арджуну. Вони почали запекло битися, аж нарешті Господь Шіва, задоволений Арджуною, відкрився йому. Арджуна підніс до Господа Шіви смиренні молитви, і той, вдоволений, подарував йому зброю пашупата. Від різних півбогів Арджуна отримав багато різновидів могутньої зброї: від Ямараджі від дістав дандастру, від Варуни    —     пашастру , від Кувери, скарбника райського царства,    —     антардганастру. Індра запросив Арджуну до райського царства, на планету Індралока, що над Місяцем. Жителі планети щиро привітали Арджуну, і він удостоївся чести бути прийнятим у парламенті райського царства Індрадеви. По тому Арджуна зустрівся з самим Індрадевою, і той подарував йому свою зброю ваджру, а крім того навчив його воєнного мистецтва та науки музики, що відомі жителям райських планет. Насправді Індра був батьком Арджуни, і тому Індрі спало на думку влаштувати так, щоб Арджуну розважила відома небесна куртизанка Урваші, славетна красуня. Куртизанки райського царства дуже хтиві, а що Арджуна був найсильніший з-поміж людей, Урваші пристрасно бажала з’єднатися з ним. Вона прийшла до Арджуни в покій і відкрила йому своє бажання; однак він і тут підтвердив свою бездоганну вдачу: він заплющив очі і звернувся до Урваші як до матері роду Куру, тим віднісши її до одного ряду зі своїми матерями Кунті, Мадрі, а також Шачідеві, дружиною Індрадеви. Не отримавши бажаного, Урваші прокляла Арджуну й пішла. На райській планеті Арджуна також зустрівся з великим аскетом, славетним Ломашею, і молив його захищати Махараджу Юдгіштгіру.

Коли його двоюрідного брата Дурйодгану, що ворогував з ним, схопили ґандгарви, Арджуна хотів врятувати брата і попросив їх звільнити його. Ґандгарви відмовилися, тоді Арджуна став до бою з ними і таки звільнив Дурйодгану. Коли Пандави жили інкоґніто, він представився при дворі царя Вірати євнухом і найнявся вчити музики Уттару, майбутню невістку. При дворі Вірати його знали як Бріханналу. Граючи роль Бріханнали і залишаючись невпізнаним, він бився за Уттара, сина царя Вірати, і переміг у битві Кауравів. Його таємна зброя зберігалася в надійному сховку в дереві сомі, і з наказу Арджуни Уттар її звідти дістав. За якийсь час Арджуна та його брати відкрили Уттару, хто вони такі. Дроначар’ю повідомили, що Арджуна брав участь у битві між Куру та Віратами. Пізніше, на полі битви Курукшетра, Арджуна вбив багато великих полководців, серед них Карну та інших. Після битви на Курукшетрі він покарав Ашваттгаму, що вбив п’ятьох синів Драупаді. Після того всі брати Пандави прийшли до смертного одра Бгішмадеви.

Тільки завдяки Арджуні Господь на полі битви Курукшетра знов повідав філософію «Бгаґавад-ґіти». Дивовижні подвиги Арджуни на Курукшетрі яскраво описує «Махабгарата». А проте його син Бабгрувахана в Маніпурі зумів взяти над Арджуною гору, і Арджуна знепритомнів, однак Улупі його врятувала. Коли Господь Крішна пішов з цього світу, Арджуна приніс цю звістку Махараджеві Юдгіштгірі. А коли Арджуна відвідав Двараку, всі вдови Господа Крішни взялися виливати йому свій жаль, і тоді Арджуна привів їх до Васудеви і заспокоїв. Коли Васудева відійшов з цього світу, за відсутністю Крішни поховальний обряд над його тілом відправив саме Арджуна. Коли Арджуна віз Крішниних дружин до Індрапрастги, на нього напали, і він не зміг оборонити довірених його опіці жінок. Зрештою усі брати за порадою В’ясадеви пішли до Махапрастгани. Дорогою брати попрохали Арджуну викинути геть могутню зброю, що вже стала непотрібною, і він, погодившись, кинув її у воду.