ВІРШ 33

ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Марутта. Один з великих імператорів світу. Він царював над світом задовго до Махараджі Юдгіштгіри. Марутта    —    син Махараджі Авікшіта і великий відданий Ямараджі, сина бога Сонця. Його брат Самварта був жерцем, що ні на чому не поступався Бріхаспаті, вченому священикові півбогів. Колись цар виконав жертвопринесення Шанкара-яґ’ю, і Господь був такий задоволений жертвопринесенням, що радо передав у розпорядження царя золоту гору. Та золота гора стоїть десь у Гімалаях, і сучасні шукачі пригод можуть спробувати відшукати її. Махараджа Марутта був такий могутній імператор, що надвечір після кожного дня жертвопринесення його відвідували півбоги з інших планет    —    Індра, Чандра, Бріхаспаті. Через те, що він володів золотою горою, золота йому не бракувало. Балдахін над жертовним вівтарем у нього був із щирого золота. Щоб пришвидшити приготування страв на його щоденних жертвопринесеннях, запрошували деяких жителів Ваюлоки (повітряних планет). Зібрання півбогів на жертвопринесенні очолював Вішвадева.

Завжди діючи доброчесно, Махараджа Марутта зумів вигнати за межі свого царства усі хвороби. Його жертвопринесеннями були задоволені всі насельники вищих планет, в тому числі жителі Девалоки та Пітрілоки. Він щодня роздавав вченим брахманам у милостиню покрівці, сидіння, паланкіни та золото у значній кількості. Його щедрі пожертви і незліченні жертвопринесення завоювали йому постійну прихильність Індрадеви, царя райських планет, що був найвищою мірою задоволений ним і завжди бажав йому добра. Завдяки своїй праведній діяльності Махараджа Марутта усе життя лишався молодий і правив світом упродовж тисячі років в оточенні щасливих підданих, радників, законної дружини, синів і братів. Його схильність до доброчесної діяльности прославляв навіть Господь Шрі Крішна. Махараджа Марутта віддав свою єдину дочку за Махарші Анґіру і завдяки його благословенням піднісся у райське царство. Спочатку він хотів, щоб священиком на його жертвопринесеннях був велемудрий півбог Бріхаспаті, однак той відмовився, розваживши, що цар людина, земна істота. Це засмутило царя, але зрештою з поради Наради Муні він призначив на посаду головного священика жертвопринесень Самварту, і той впорався з обов’язками якнайліпше.

Успіх певних жертвопринесень повністю залежить від священика, що їх відправляє. За цієї доби будь-які жертвопринесення заборонені, бо серед так званих брахман, що не мають брахманічних якостей і присвоюють собі це ім’я лише на тій підставі, що є синами брахман, не залишилося жодного вченого жерця. Тому за доби Калі радять відправляти лише одне жертвопринесення    —    санкіртана-яґ’ю, що її запровадив Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу.