ВІРШ 16
йудгішгіро лабдга-рджйо
дшв паутра кулан-дгарам
бгртбгір лока-плбгаір
мумуде парай рій
йудгішгіра — Юдгіштгіра ; лабдга-рджйа — здобувши батькове царство; дшв — побачивши; паутрам — внука; кулам-дгарам—гідного продовжувача свого роду; бгртбгі — з братами; лока-плбгаі — що всі були досвідчені правителі; мумуде — втішався життям; парай — надзвичайним; рій — багатством.
Відвоювавши своє царство й відсвяткувавши народження внука, гідного продовжити традиції шляхетного роду, Махараджа Юдгіштгіра разом з братами, що всі були вмілими правителями народу, мирно правили і насолоджувалися небаченим багатством.
Від самого початку битви на Курукшетрі і Махараджа Юдгіштгіра, і Арджуна чулися нещасними. Вони не хотіли вбивати в бою своїх рідних і друзів, але таки мусили виконати цей свій обов’язок, бо така була вишня воля, воля Господа Шрі Крішни. Коли битва скінчилася, Махараджа Юдгіштгіра був пригнічений через загибель величезного числа людей. Після Пандав не лишилося нікого, хто міг би продовжити рід Куру. Єдиною надією була дитина в лоні його невістки Уттари — і на життя цієї дитини зробив замах Ашваттгама. Господньою милістю, проте, дитина лишилася жива. Отож, усунувши всі причини турбот і встановивши в державі лад та спокій, а також переконавшись, що маленький Парікшіт лишився неушкоджений, Махараджа Юдгіштгіра — як би й кожна людина на його місті — відчув полегкість, хоча не мав надмірної прив’язаности до матеріального щастя, що завжди обманює і ніколи не триває довго.