ВІРШ 25
тасйпі тава дехо ’йа
кпаасйа джіджівішо
параітй аніччгато джіро
джарай всасі іва
тасйа — цього ; апі — попри ; тава — твоє ; деха — т і л о ; айам—це; кпаасйа—скупця; джіджівішо— тебе, що прагне жити; параіті — буде хиріти; аніччгата — хоч і проти волі; джіра — зношене; джарай — старе; всасі — вбрання; іва — як.
Хоч як ти не хочеш вмирати і хоч як ти прагнеш жити, навіть ціною чести й поваги, твоє тіло скнари, безсумнівно, таки хирітиме і розсипатиметься, як стара одежина.
Слова кпаасйа джіджівішо заслуговують окремої уваги. Існує два класи людей. Один називають кріпана, інший — брахмана. Кріпана, тобто скнара, не здає собі справи з того, чого варте матеріальне тіло; брахмана натомість знає правдиву ціну і собі, і матеріальному тілові. Кріпана, маючи хибне уявлення про своє тіло, прагне щомога насолоджувати чуття і, навіть зістарившись, хоче повернути собі молодість за допомогою медицини або ще якось. Дгрітараштру тут названо кріпана, тому що, не маючи правильного уявлення про матеріальне тіло, він прагне жити будь-якою ціною. Відура намагається відкрити йому очі на те, що він не зможе прожити більше, ніж йому визначено, і що йому потрібно готуватися до смерти. Раз смерти не уникнути, то навіщо чіплятись за таке принизливе життя? Ліпше стати на правильну путь, хай на ній навіть загрожує смерть. Людське життя дане на те, щоб покласти край стражданням матеріального існування, і тому треба влаштувати своє життя так, аби досягти цієї бажаної мети. Через хибне розуміння життя Дгрітараштра вже змарнував вісімдесят відсотків даних йому сил, отож йому годилося б хоч останок свого скнарого життя використати на те, щоб здобути найвище благо. Таке життя назване скнарим, бо воно не дозволяє скористатися з переваг людської форми тіла. Лише щасливий випадок може звести такого скнару з таким Відурою, душею що усвідомила свою істинну сутність, аби її настанови звільнили його від невігластва матеріального існування.