ВІРШ 49
со ’йам адйа махрджа
бгаґавн бгӯта-бгвана
кла-рӯпо ’ватіро ’сйм
абгвйа сура-двішм
са — Він, Верховний Господь; айам — Господь Шрі Крішна; адйа—тепер; махрджа—шановний царю; бгаґавн—Бог- Особа; бгӯта-бгвана — творець усього чи батько всього створеного; кла-рӯпа — у подобі всепоглинаючого часу; аватіра — зійшов; асйм — у світ; абгвйа — щоб усунути; сура-двішм — тих, хто йде проти волі Господа.
Він, цей Верховний Бог-Особа, Господь Шрі Крішна, прибравши подоби всепоглинаючого часу [кала-рупи], зійшов на землю, щоб очистити світ від заздрісних людей.
Існує два типи людей — заздрісні і покірливі. Верховний Господь один, і Він отець усіх живих істот, а тому заздрісні живі істоти — також Його сини, однак їх називають асурами. А тих живих істот, які коряться верховному батькові, звуть деватами, півбогами, тому що скверна матеріалістичного сприйняття життя їх не занечищує. Що ж до асур, то вони заздрять не лише Господеві, заперечуючи навіть саме Його існування, а й усім іншим істотам. Час від часу Господь звільняє світ від панування асурів і встановлює владу деват, як-оце Пандав. Тут заслуговує уваги, що Господь змальований у вірші як той, що прибрав подоби кали. Господь зовсім не загрозливий, Він — трансцендентна форма вічности, знання та блаженства. Його істинна подоба відкривається відданим, натомість невідданим Він являється у подобі кала-рупи, причинової форми. Асурам аж ніяк не до вподоби та причинова форма Господа, і тому вони вважають, що Господь не має форми, бо це дає їм відчуття безпеки і змогу думати, що Господь їх не знищить.