ВІРШ 58
дахйамне ’ґнібгір дехе
патйу патні сахоадже
багі стгіт паті сдгві
там аґнім ану векшйаті
дахйамне — коли палатиме; аґнібгі — вогнем; дехе — тіло; патйу — чоловіка; патні — дружина; саха-уадже — разом із солом’яною хижею; бахі — ззовні; стгіт — перебуваючи; патім — до чоловіка; сдгві — цнотлива жінка; там — той; аґнім — вогонь; ану векшйаті — зосередивши погляд на полум’ї, увійде в нього.
Бачивши, що чоловік палає разом з хижею у створеному містичною силою вогні, вірна дружина Дгрітараштри в найглибшому зосередженні увійде в полум’я.
Ґандгарі була взірцем вірної дружини, супутниці життя свого чоловіка, а тому, побачивши, що її чоловік разом з хижею палає у вогні містичної йоґи, вона впала в розпач. Вона втратила сто синів, покинула дім і тут, у лісі, на власні очі побачила, як згорав у вогні її коханий чоловік. Тоді вона, відчувши, що лишилась сама-одна, ввійшла у вогонь, в якому горів її чоловік, щоб супроводжувати його і в смерті. Коли вірна дружина йде у вогонь, на якому спалюють тіло її чоловіка, це називається обрядом саті; для жінки виконати цей обряд є найвищою досконалістю. У пізніші часи цей обряд перетворився на огидний злочин, бо виконання його стали нав’язувати навіть тим жінкам, які того не хотіли. За цієї доби занепаду жодна жінка не на силі виконати саті з такою відданістю, як це робила Ґандгарі та інші жінки за минулих часів. Для вірної дружини, як оце Ґандгарі, розлука з чоловіком здавалась пекучішою за вогонь. Така жінка сама бажає виконати саті без ніякого злочинного примусу. А коли обряд виродився у формальність і жінку стали змушувати виконувати його силою, він перетворився на злочин, і тоді зайшла потреба прийняти закон на його заборону.
Провіщення Наради Муні застерігало Махараджу Юдгіштгіру не йти по овдовілу тітку.