ВІРШ 2
вйатіт катічін мсс
тад нйт тато ’рджуна
дадара ґгора-рӯпі
німіттні курӯдвага
вйатіт — коли минуло; катічіт — кілька; мс — місяців; тад — доти; на йт — не повернувся; тата — звідти; арджуна — Арджуна; дадара — помічав; ґгора — лиховісні; рӯпі — явища; німіттні — різні причини; куру-удваха — Махараджа Юдгіштгіра.
Минуло кілька місяців, але Арджуна не повертався. Тоді Махараджа Юдгіштгіра почав помічати всілякі лиховісні знаки, що самі по собі викликали страх.
ПОЯСНЕННЯ: В Господі Шрі Крішні, Верховному Богові- Особі, все є ад инфинитум* Він потужніший від сонця, яке є найпотужнішим з усього, що ми знаємо: протягом одного Свого віддиху Господь створює й знищує мільйони та мільярди сонць. У матеріальному світі сонце вважають за причину всього сущого, за джерело всієї енерґії та всього потрібного для життя. Тому коли Господь був на Землі, завдяки Його присутності все, потрібне, щоб підтримувати мир та процвітання — насамперед релігія і знання, проявилося у всій повноті, як в присутності осяйного сонця все залите яскравим світлом. Коли Махараджа Юдгіштгіра постеріг, що в його царстві справи повернули на гірше, він почав непокоїтися за Арджуну, що був відсутній дуже довго, і ще при тому з Двараки давно не було ніяких звісток. У нього виникла підозра, що Господь Крішна пішов з цього світу, бо інакше лиховісні знаки не могли б з’явитись.
* ад инфинитум (лат.) — безмежне (прим. пер.).