ВІРШ 37
йат-пда-урӯшаа-мукгйа-карма
сатйдайо двй-аша-сахасра-йошіта
нірджітйа сакгйе трі-дас тад-ішо
харанті ваджрйудга-валлабгочіт
йат—чиїм; пда—стопам; урӯшаа—догоджанням; мукгйа — як найважливішим; карма — своїми діями; сатйа- дайа — цариці з Сат’ябгамою на чолі; дві-аша — двічі по вісім; сахасра — тисяч; йошіта — прекрасна стать; нірджітйа — підкоривши; сакгйе — у битві; трі-дан — небожителів; тат-іша—те, чим втішаються півбоги; харанті— забрали; ваджра-йудга-валлабг—дружини повелителя блискавок; учіт — гідні.
Просто виконуючи найважливіше служіння — догоджаючи лотосовим стопам Господа — цариці Двараки з Сат’ябгамою на чолі домоглись того, що Господь пішов воювати з півбогами. Господь підкорив півбогів, завдяки чому цариці мали змогу насолоджуватися тим, чим володіють тільки дружини повелителя блискавок.
ПОЯСНЕННЯ: Сат’ябгама. Одна з головних цариць Господа Шрі Крішни у Двараці. Коли Господь Крішна вбив Наракасуру, Він вступив до його палацу разом з Сат’ябгамою. Він узяв з Собою Сат’ябгаму також на Індралоку, там Шачідеві привітала її і представила Адіті, матері півбогів. Адіті Сат’ябгама дуже сподобалася, і вона подарувала Сат’ябгамі благословення, що та лишатиметься юною весь час, поки Господь Крішна буде на Землі. Крім того Адіті провела її скрізь і показала особливі розкоші півбогів на райських планетах. Коли Сат’ябгама побачила квітку паріджата, їй запраглося мати її у своєму палаці у Двараці. Згодом, повернувшись з чоловіком до Двараки, Сат’ябгама сказала Йому про своє бажання мати в палаці паріджату. Сат’ябгамин палац був викладений рідкісними коштовними каменями, і навіть влітку, у найбільшу спеку там було прохолодно, наче у сучасному будинку з кондиціонерами. Коли її великий чоловік був удома, Сат’ябгама убирала палац різнокольоровими прапорцями. Якось разом з чоловіком вони зустрілися із Драупаді, і Сат’ябгама попрохала в неї, щоб та навчила її мистецтва задовольняти свого чоловіка. Драупаді знала це мистецтво чудово: адже вона мала п’ятеро чоловіків, Пандав, і всі вони були задоволені з неї. Настанови Драупаді дуже втішили Сат’ябгаму, і вона, повертаючись до Двараки, побажала Драупаді усього найліпшого. Сат’ябгама була дочкою Сатраджіта. Коли Господь Крішна покинув цей світ, Арджуна, що приїхав до Двараки, побачив цариць разом із Сат’ябгамою та Рукміні у великій скорботі і жалю по Господу. Наприкінці свого життя Сат’ябгама пішла у ліс, щоб виконувати суворі аскези.
Сат’ябгама підмовила чоловіка добути їй з райських планет квітку паріджата, і Господь силою взяв ту квітку від півбогів — чисто як звичайний чоловік, що дістає всякі речі для задоволення дружини. Як ми вже пояснювали, Господь, власне, зовсім не зобов’язаний був приймати стількох дружин і, наче звичайний чоловік, виконувати їх накази. Але цариці присвятили себе найвищому відданому служінню і намагались догоджати Господеві у всьому, і тому Господь грав роль вірного, взірцевого чоловіка. Земному створінню годі навіть мріяти про щось з райського царства, а надто про паріджату, що квітне тільки для півбогів. Однак цариці, ставши вірними дружинами Господа, мали змогу насолоджуватися тим, чим володіють тільки дружини небожителів. Одне слово, в тому, що цариці Двараки володіли всілякими дивовижами з усіх кінців усесвіту, немає нічого дивного, Господь-бо — власник усього, що тільки є в Його творінні.