ВІРШ 16
рджо хі парамо дгарма
сва-дгарма-стгнупланам
сато ’нйн йатг-страм
анпадй утпатгн іха
рджа — царя чи керівника; хі — певно; парама — найвищий; дгарма — обов’язок; сва-дгарма-стга — вірного визначеному обов’язкові; анупланам — що завжди захищає; сата — правлячи; анйн — інших; йатг — згідно з; страм — вказівками писань; анпаді — коли немає небезпеки; утпатгн — тих, хто відхиляється; іха — як правило.
Найвищий обов’язок царя й правителя — у всьому захищати тих, хто живе за законом, і карати тих, хто за нормальних обставин і без нагальної потреби йде проти наказів священних писань.
У писаннях є згадка про апад-дгарму, тобто про обов’язки людей за екстремальних обставин. Відомо, що великий мудрець Вішвамітра, опинившись у надзвичайно небезпечному становищі, був змушений живитись собачатиною. За екстремальних обставин людині дозволено вживати в їжу м’ясо будь-яких тварин, однак це не означає, що в державі, та ще й під крилом уряду, для м’ясоїдів має працювати мережа боєн. Ніхто не має права їсти м’ясо за нормальних обставин, просто на догоду язику. Того, хто вдається до цієї грубої насолоди, цар чи правитель обов’язково має покарати.
Для людей будь-якого фаху в писаннях встановлені певні правила, і того, хто їх додержує, називають сва-дгарма-стга, тобто вірним своєму визначеному обов’язкові. «Бгаґавад- ґіта» (18.48) радить не облишати своїх обов’язків, навіть якщо вони мають якісь вади. Йти проти сва-дгарми дозволяється тільки у виключних випадках, за екстремальних умов, але в повсякденному житті переступати їх не можна. Керівник держави покликаний стежити, щоб ніхто не зраджував сва- дгармі, хоч би які були визначені обов’язки людини, і всіляко захищати послідовників сва-дгарми. Порушників слід карати відповідно до приписів шастр, а обов’язок царя — стежити, щоб кожний твердо виконував свої обов’язки у згоді з писаннями.