ВІРШ 18

Є багато умоглядних філософів, що висувають свої теорії щодо причини й наслідку, і насамперед щодо причини страждань та їхніх наслідків для різних живих істот. Визначено, що існує шість великих філософів: Канада    —    засновник філософії вайшешіка, Ґаутама    —    засновник логіки, Патанджалі    —    засновник системи містичної йоґи, Капіла    —    засновник філософії санкг’я, Джайміні    —    засновник карма-мімамси, та В’ясадева, засновник веданта-даршани.

Хоча бик, уособлення релігії, і корова, сама Земля, чітко розуміли, що безпосередня причина їхніх страждань    —   уособлений Калі, вони як віддані Господа усвідомлювали і те, що ніхто не може завдати їм горя без Господнього дозволу. У «Падма Пурані» сказано, що наші теперішні страждання є плодом з насіння наших гріхів, але якщо виконувати чисте віддане служіння, поступово зникають навіть і ці насінини гріха. Отже, навіть коли відданим трапляється спіткати кривдника, вони не звинувачують його у своїх стражданнях. Вони беруть за очевидне, що кривдником рухає якась непряма причина, і тому терпляче зносять усі страждання, вважаючи, що Бог і без того полегшує їхню долю, посилаючи їм лише незначну частку страждань, що їх вони заслужили.

Махараджа Парікшіт сподівався почути пряме звинувачення проти кривдника, але потерпілі, керуючись вищезгаданими міркуваннями, відмовились звинувачувати його. Умоглядні філософи, проте, не визнають Господньої волі; вони намагаються знайти причину страждань шляхом власних здогадів, як це змальовано в подальших віршах. Згідно зі Шрілою Джівою Ґосвамі, такі мислителі самі збиті з пуття і тому не здатні збагнути, що найвища причина всіх причин    —     це Верховний Господь, Бог-Особа.