ВІРШ 3
ґ ча дгарма-дуґг дін
бга ӯдра-падхатм
віватсм ру-вадан
кшм йавасам іччгатім
ґм — корова; ча — також; дгарма-дуґгм — корисна тим, що дає релігійність; дінм — що стала нещасна; бгам — що страждає; ӯдра — низького класу; пада-хатм — що її били по ногах; віватсм — без теляти; ру-ваданм — зі сльозами на очах; кшмм — дуже слабка; йавасам — трави; іччгатім — немов бажаючи поїсти трави.
Корову, хоча вона дає всім тільки добро, забезпечуючи основу релігії, змусили страждати й відібрали в неї теля. Шудра бив нещасну знесилену корову по ногах, а вона тільки плакала. Їй дуже хотілося хоч трохи поїсти трави в полі.
Ще одна ознака епохи Калі — дуже погане ставлення до корів. Доїти корову означає добувати релігійні засади в рідкій формі. Великі ріші й муні минулих часів жили на самому молоці. Шріла Шукадева Ґосвамі звичайно йшов до домогосподарів саме коли вони доїли корови і брав у них тільки трохи молока, щоб підкріпитись. Навіть якихось п’ятдесят років тому ніхто не відмовляв садгу в одному-двох літрах молока, і кожний домогосподар пригощав усіх молоком, як водою. У суспільстві, що живе за законами санатана- дгарми, тобто дотримується ведичних засад, встановлено, що домогосподар мусить тримати корови й бики, і не лише щоб мати молоко, а й щоб підтримувати засади релігії. Послідовник санатана-дгарми, дотримуючись релігійних засад, поклоняється коровам і шанує брахман. Молоко корови потрібне для вогняних жертвопринесень, а якщо домогосподар відправляє жертвопринесення, він живе щасливо. Теля радує людське око, а корові теля така втіха, що вона дає якнайбільше молока. Однак за Калі-юґи прийнято віднімати теля від корови якомога раніше, а навіщо це робиться, на сторінках «Шрімад-Бгаґаватам» навіть згадувати не годиться. Корова стоїть зі сльозами на очах, а дояр-шудра викачує з неї молоко машиною; а коли корова вже не дає молока, її посилають на бойню. Цей тяжкий гріх є причиною усіх нещасть сучасного суспільства. Люди не розуміють, що таке насправді їхній так званий економічний розвиток. Доки вони лишатимуться під впливом доби Калі, з темряви невігластва їм не вийти. Замість докладати величезних, проте безплідних зусиль заради миру і процвітання, вони повинні подбати, щоб корови й бики стали цілковито щасливі. Обмеженій людині невтямки, як, забезпечуючи щасливе життя коровам і бикам, вона здобуде щастя для себе самої. Але це — закон природи. Варто покластися у всьому на авторитет «Шрімад-Бгаґаватам» і задля загального щастя впроваджувати в життя ці засади.