ВІРШ 13

Згідно із засадами релігії випорожнення , сеча, вода з миття й таке інше повинні бути якомога далі від житла. Суміжні ванні, туалети в сучасних квартирах й т. ін, можливо, є дуже вигідні зручності сучасної цивілізації, однак за правилами вони мають бути розташовані якомога далі від житла. За аналогією з цим тут сказано, що ті, хто долає шлях до Бога, повинні так само триматися якомога далі від правителів. Господь Чайтан’я Махапрабгу сказав, що для того, хто хоче повернутися до Бога, бути у близьких стосунках із зануреною у грошові справи людиною або з представниками царського стану гірше від самогубства. Одне слово, трансценденталісти зазвичай не спілкуються з людьми, яких надміру вабить зовнішня краса Божого творіння. Завдяки своїм глибоким знанням та усвідомленню духовного трансценденталіст розуміє, що прекрасний матеріальний світ є не що інше, як відображення, тінь реальности    —    царства Бога. Тому трансценденталіста не зачаровують царські пишноти та будь-що інше такого роду. Однак у випадку з Махараджею Парікшітом все було інакше. На зовнішній погляд цар був приречений померти через прокляття немудрого хлопчика- брахмани,однак насправді царя прикликав до Себе Господь. Інші трансценденталісти, великі мудреці й містики, які зібралися разом на звістку про те, що Махараджа Парікшіт вирішив постити в цьому місці, чекаючи смерти, мали велике бажання побачити царя, бо він повертався додому, до Бога. Махараджа Парікшіт розумів також, що всі великі мудреці, прийшовши на місце, де він постив, проявили тим свою ласку до його предків, Пандав, бо ті віддано служили Господеві. Отож він був вдячний мудрецям, котрі були з ним при останніх днях його життя, і пояснював таку честь величчю своїх предків, дідів. Махараджа Парікшіт пишався тим, що доводився нащадком таким великим відданим. Така гордість відданого Господа певно не має нічого до діла з марнославством, коли пишаються зі свого матеріального багатства. У першім випадку гордість має підстави, а в другім вона оманна і марна.