ВІРШ 6
й ваі ласач-чхрі-туласі-віміра-
кшґгрі-рев-абгйадгікмбу-нетрі
пунті локн убгайатра сен
кас т на севета марішйама
й — річка, що; ваі — завжди; ласат — плине з; рі-туласі — листочками туласі; віміра — змішана; кша-аґгрі — з лотосових стіп Господа Шрі Крішни; реу — з пилом; абгйадгіка — благословенні; амбу — води; нетрі — що несе; пунті — освячує; локн — планети; убгайатра — нижчі й вищі чи зсередини і ззовні; са-ін — разом з Господом Шівою; ка — хто ще; тм — цій річці; на — не; севета — поклонятиметься; марішйама — з тих, хто може вмерти будь-якої хвилини.
Річка [Ґанґа, понад якою цар влаштувався тримати піст] несе найблагословенніші води, змішані з пилом з лотосових стіп Господа та листочками туласі. Тому ця вода освячує зсередини й ззовні всі три світи і навіть Господа Шіву та решту півбогів. Кожний, кому судилось померти, має прийняти притулок цієї річки.
ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Парікшіт, отримавши звістку, що за сім днів помре, одразу покинув родинні справи і переселився на берег священної Ямуни. Зазвичай кажуть, що цар прийняв притулок Ґанґи, однак Шріла Джіва Ґосвамі каже, що цар прийняв притулок Ямуни. Якщо взяти до уваги географічні міркування, твердження Шріли Джіви Ґосвамі видається ближчим до істини. Махараджа Парікшіт жив у своїй столиці Хастінапурі, що поблизу нинішнього Делі, а повз це місто тече саме Ямуна. Тому цар, природно, прийняв притулок радше Ямуни, що текла повз браму царського палацу. А що стосується до святости, річка Ямуна пов’язана з Господом Крішною тісніше за Ґанґу. Господь освятив Ямуну ще від самого початку Своїх трансцендентних розваг у матеріальному світі. Коли Васудева, батько Господа Крішни, переходив Ямуну з новонародженим Господом Крішною на руках — а він ніс Господа у безпечне місце, до Ґокули, що на другому березі Ямуни, навпроти Матгури, — Господь впав у річку, і вона одразу освятилась пилом з Його лотосових стіп. У вірші окремо зазначено, що Махараджа Парікшіт прийняв притулок прекрасної річки з чудовими водами, які несуть пил з лотосових стіп Господа Крішни, змішаний з листочками туласі. Лотосові стопи Крішни завжди прикрашені листочкам туласі, і щойно Його лотосові стопи торкаються вод Ґанґи чи Ямуни, ці річки одразу освячуються. Господь, однак, частіше торкається вод Ямуни, ніж Ґанґи. Згідно з «Вараха Пураною», яку зацитував Шріла Джіва Ґосвамі, між водами Ґанґи та Ямуни немає різниці, одне що Ямуною називають Ґанґу, коли її води освячені стократно. Аналогічно в писаннях сказано, що тисяча імен «Вішну» мають таку могутність, як одне ім’я «Рама», а три імені «Рама» — як одне ім’я «Крішна».