ВІРШ 16

ПОЯСНЕННЯ: Жива істота, яка постала проти Господа, стає зумовленою. Є люди, яких називають девами, живими істотами з божественними якостями, і ще є люди, яких називають асурами, демонами, бо вони постають проти влади Верховного Господа. У шістнадцятій главі «Бгаґавад-ґіти» подано яскравий опис асурів; там сказано, що асури з життя у життя опускаються чимдалі нижче щаблями невігластва, і вкінці опиняються в тілах нижчих тварин, які вже не мають ніякого знання про Абсолютну Істину, Бога-Особу. Очиститись і поступово прийти до свідомости Бога асури можуть з ласки звільнених слуг Господа, що діють у різних країнах, виконуючи вишню волю. Ці віддані Бога є дуже довірені Його супутники, і, коли вони приходять рятувати людство від страхіття безбожництва, їх знають у подобі могутніх втілень Господа, Його синів, слуг чи супутників. Проте жоден з них не обманює людей, проголошуючи себе Богом. До такого блюзнірства вдаються асури, а їхні демонічні послідовники визнають тих самозванців за Бога чи за Його втілення. Явлені писання містять чітку інформацію як, де і коли втілюється Бог. Визнавати істоту за Бога чи за Боже втілення можна лише спираючись на докази з явлених писань.

Віддані, що поістині прагнуть повернутися до Бога, повинні шанувати слуг Бога так само, як самого Бога. Таких Його слуг називають махатмами, чи тіртгами, і вони звістують послання Бога відповідно до конкретного часу та місця. Ці слуги Бога переконують усіх ставати Його відданими. Жоден з них не стерпить, щоб його самого називали Богом. Як видно з явлених писань, Шрі Чайтан’я Махапрабгу був Сам Бог, проте грав роль відданого. Коли люди, які знали про Його істинну тотожність, зверталися до Нього як до Бога, Він затуляв вуха і починав повторювати ім’я Господа Вішну. Він категорично заперечував проти того, щоб Його називали Богом, хоча, безсумнівно, Він був Сам Бог. Господь власною поведінкою застерігає нас проти безчесних людей, які мають велику втіху з того, що їх називають Богом.

Божі слуги приходять, щоб поширити свідомість Бога, і обов’язок розумних людей    —    всіляко допомагати їм. Коли людина служить слузі Бога, це вдовольняє Бога більше, аніж коли вона служить Йому безпосередньо. Господу більша радість бачити, що належно вшановують Його слуг, бо заради служіння Господеві вони ризикують усім і тому дуже любі Йому. Господь у «Бгаґавад-ґіті» (18.69) проголошує, що для Нього немає нікого дорожчого за того, хто, ризикуючи всім, звістує Його славу. Слугуючи Господнім слугам, людина поступово набуває тих самих якостей, що мають вони, а набувши їх, стає гідна слухати про Божу славу. Найперша якість, що робить відданого достойним увійти до царства Бога, є палке бажання слухати про Нього.