ВІРШ 20
ева прасанна-манасо
бгаґават-бгакті-йогата
бгаґават-таттва-віджна
мукта-саґасйа джйате
евам — у такий спосіб; прасанна — оживши; манаса — розум; бгаґават-бгакті — з відданим служінням Господеві; йоґата — стикаючись; бгаґават — стосовно Бога-Особи; таттва — знання ; віджнам — наукове ; мукта — звільнений ; саґасйа — від зв’язку; джйате — чиниться.
Так втвердившись у ґуні бездомісного добра, людина, розум якої ожив завдяки зв’язку з відданим служінням Господеві, на рівні звільнення від усякого матеріального спілкування здобуває позитивне наукове знання про Бога-Особу.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» (7.3) сказано, що з багатьох тисяч звичайних людей є хіба один щасливець, який робить зусилля, щоб досягти досконалости життя. Діяльність переважної більшости людей скеровують ґуни страсти та невігластва, тому їхнє життя вічно протікає під впливом хіті, бажання, жадоби, невігластва й сну. Серед таких людиноподібних тварин трапляється людина, що справді знає про відповідальність людського життя і, виконуючи визначені їй обов’язки, намагається зробити життя досконалим. Серед тисяч і тисяч таких людей, що не марнують свого життя, є, можливо, один, що володіє науковим знанням про Бога-Особу Шрі Крішну. Там же, в «Бгаґавад-ґіті», сказано (18.55), що набути наукового знання про Шрі Крішну можна тільки у відданому служінні (бгакті-йозі).
Це потверджено й у цьому вірші. Пізнати науково, який є Верховний Бог-Особа, чи набути досконалого знання про Нього не під силу не те що пересічній людині, ба й тому, хто вивінчав успіхом людське життя. Людина сягає досконалости життя тоді, коли усвідомлює, що вона, насправді, дух, а не витвір матерії. Відтак, збагнувши, що не має нічого спільного з матерією, людина враз відкидає свої матеріальні прагнення і оживає як духовна істота. Сягнути успіху в цьому може лише той, хто піднісся над ґунами страсти та невігластва, тобто той, хто є справжній брахмана за якостями. Брахмана уособлює саттва-ґуну, якість добра. Всі решта, хто не в ґуні добра, — це кшатрії,