ВІРШ 31
йатг набгасі меґгауґго
реур в пртгіво ’ніле
ева драшарі дйатвам
ропітам абуддгібгі
йатг — як; набгасі — в небі; меґга-оґга — скупчення хмар; реу — пил; в — так само ; пртгіва — бруд ; аніле — у повітрі ; евам — так; драшарі — для того, хто споглядає; дйатвам — щоб бачити; ропітам — прийнято; абуддгібгі — менш розумними.
Повітряні потоки в небі переносять хмари та пил, але малорозумні кажуть, що то небо захмарене і повітря брудне. Так само вони переносять уявлення, що пов’язані з матеріальним тілом, на духовне «я».
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш далі розвиває думку, що своїми матеріальними очима й чуттями ми не можемо сприйняти Господа, що абсолютно духовний. Ми неспроможні виявити навіть духовної іскри, що існує в матеріальному тілі живої істоти. Ми сприймаємо тіло, зовнішній покров живої істоти, чи тонкий розум, але не бачимо духовної іскри в тілі. Тому ми кажемо про присутність живої істоти тоді, коли присутнє її грубе тіло. І так само тим, хто хоче бачити Господа своїми теперішніми, матеріальними, очима чи сприймати матеріальними чуттями, радять споглядати велетенський зовнішній вияв Господа, що зветься вірат-рупою. Так коли, наприклад, людина виїздить на машині, що впадає в око, ми звикле ототожнюємо цю людину з машиною, в якій вона їздить. Коли президент проїжджає у своєму автомобілі, ми кажемо: «Ось поїхав президент», ототожнюючи машину з президентом. І так само малорозумним людям, які бажають побачити Бога негайно, не набувши попередньо потрібних якостей, спочатку вказують на велетенський матеріальний космос як на форму Господа, хоча Сам Господь перебуває і всередині всього, і поза всім. Тут до місця буде приклад з хмарами в небі та його кольором. Блакитний колір неба і саме небо — то різні речі, проте ми кажемо, що небо блакитне. Але це лише на позверхній погляд того, хто не має знань.