ВІРШ 13

ПОЯСНЕННЯ: Різницю між Ведами та Пуранами можна порівняти з різницею між брахманами та парівраджаками. Призначення брахман    —    виконувати всілякі згадані у Ведах жертвопринесення, що мають на меті досягнення корисливих цілей, а парівраджакачар’ї, проповідники, що посідають велике знання, живуть, щоб навчати трансцендентної науки всіх і кожного. Отож, парівраджакачар’ї не завжди вміють досконало рецитувати ведичні мантри, які реґулярно, слідкуючи за метром та наголосом, декламують брахмани, що повинні відправляти ведичні обряди. Не треба, однак, гадати, що діяльність брахмани важливіша проти діяльности мандрівного проповідника. Їхня діяльність та сама, проте водночас і відмінна, бо має одну мету, але підводить до неї різними шляхами.

Так само немає різниці між ведичними мантрами та історіями з Пуран та Ітіхас. Шріла Джіва Ґосвамі зауважує, що в «Мадг’яндіна-шруті» сказано: всі Веди, тобто «Сама», «Атгарва », « Ріґ », « Яджур », Пурани , Ітіхаси , Упанішади і т. ін. постають з віддиху Верховної Істоти. Різниця лише в тому, що ведичні мантри здебільшого починаються з пранави омкари і що треба навчитись правильно читати різні метри ведичних мантр. Це ні в якому разі не означає, що «Шрімад-Бгаґаватам» менш важливий за ведичні мантри. Навпаки, «Шрімад-Бгаґаватам», як уже мовилося,    —    це зрілий плід усіх Вед. Навіть звільнена душа, Шріла Шукадева Ґосвамі, хоча і сягнув найвищого рівня досконалости та самоусвідомлення, заглибився у вивчення «Бгаґаватам». Шріла Сута Ґосвамі йде його слідами, а отже те, що він не є великий знавець правил метра і рецитування ведичних мантр, геть не поменшує його авторитету, тому що правильна вимова залежить головно від практики, а не від дійсного усвідомлення. Важливе, насамперед, усвідомлення, а повторювати мантри може і папуга.