ВІРШ 12
наішкармйам апй ачйута-бгва-варджіта
на обгате джнам ала ніраджанам
кута пуна авад абгадрам іваре
на чрпіта карма йад апй акраам
наішкармйам — самоусвідомлення, свобода від наслідків діяльности задля плодів; апі — незважаючи на; ачйута — нехибимого Господа; бгва — поняття; варджітам — позбавлений; на — не; обгате — виглядає привабливо; джнам — трансцендентне знання; алам — поготів; ніраджанам — вільне від позначень; кута — куди; пуна — знов; ават — завжди; абгадрам — протиприродна; іваре — Господу; на — не; ча — і; арпітам — піднесена; карма — діяльність задля плодів; йат апі — яка є; акраам — безплідна.
Знання, яке дає самоусвідомлення, навіть якщо воно цілковито вільне від матерії, не вабить, якщо в ньому немає поняття про Нехибимого [Бога]. Дарма й згадувати за діяльність задля плодів, що, коли не використовувана на віддане служіння Господеві, від самого початку приносить страждання і є минуща з природи.
ПОЯСНЕННЯ: Як сказано вище, осуду варта не лише масова література, що не оспівує трансцендентної слави Господеві, але й ведичні писання та філософські праці, предметом яких є безособистісний Брахман, якщо в них не йдеться за віддане служіння. Як є підстави засуджувати філософські праці, що розглядають безособистісний Брахман, то годі й казати за звичайну діяльність задля плодів, що ніколи не має ціллю віддане служіння. Ні такого роду умоглядне знання, ні кармічна діяльність не на силі привести людину до вершини досконалости. Діяльність задля плодів, а саме її виконує людський загал, неодмінно пов’язана із стражданням — як не на початку, то вкінці. Дати щось така діяльність може, лише якщо використати її на віддане служіння Господеві. В «Бгаґавад-ґіті» також підтверджено, що плоди кармічної діяльности слід використовувати на служіння Господеві, бо інакше людина заплутується в тенетах матерії. Насолода від діяльности задля плодів по праву належить Богові-Особі, а тому якщо живі істоти використовують її на власне чуттєве задоволення, вона стає джерелом дошкульних турбот.