ВІРШ 20

ПОЯСНЕННЯ: Чистий відданий сприймає Мукунду, Господа Шрі Крішну, рівночасно і в особистісному, і в безособистісному аспектах. Безособистісний космос    —    це теж Мукунда, адже він породжений енерґією Мукунди. Наприклад, дерево є завершене ціле, а листя й гілля    —    це похідні невід’ємні його частки. Листя й гілля на дереві    —    теж дерево, але саме дерево    —    то не листя і не гілки. Твердження Вед, що все космічне проявлення є Брахман і ніщо інше, означає, що раз усе походить з Верховного Брахмана, немає нічого окремого від Нього. Так само руки й ноги, невід’ємні частки тіла, називають тілом, хоча тіло як сукупне ціле не є ні ногами, ні руками. Господь    —    це трансцендентна форма вічности, свідомости й краси, тому й витвір Господньої енерґії почасти виглядає як вічний, повний знання й краси. Ось з якої причини зумовлені душі, що перебувають під чаром зовнішньої енерґії, майі, заплутуються в сіті матеріальної природи. Вони вважають, що поза нею немає нічого, тому що нічого не знають за Господа, першопричину усього. Не замислюються вони і над тим, що коли невід’ємні частки тіла відокремлені від нього, то це вже не ті самі руки чи ноги, коли вони були з ним з’єднані. Так і безбожна цивілізація, відокремлена від відданого служіння Верховному Богові-Особі, нагадує ту відірвану руку чи ногу. Відокремлені частини тіла зовні виглядають як руки й ноги, але ні на що не придатні. Відданому Господа, Шрілі В’ясадеві, це добре відомо, і Шріла Нарада радить дати глибші й детальніші пояснення щодо цього, аби зумовлені душі, що спіймались у пастку, мали змогу зрозуміти його науку й усвідомити, що Верховний Господь    —    це першопричина усього сущого.

Веди запевняють, що Господь за самою Своєю природою є всемогутній, а тому Його вищі енерґії завжди досконалі й тотожні Йому. І духовне, і матеріальне небо, і все, що там є,    —    це еманації внутрішньої й зовнішньої енерґій Господа. Внутрішня енерґія вища, зовнішня ж проти неї нижча. Життєва сила є вищою енерґією і тому цілковито тотожна Господеві, зовнішня ж енерґія, бувши бездіяльна, тотожна Йому лише почасти. Але жодна з цих енерґій не є ні рівна Господеві, ні більша за Нього, що є джерело всіх енерґій. Енерґії завжди під Його владою, точно як електрична енерґія, хоч якої потужности, завжди підвладна інженеру-оператору.

Людина й усі інші живі істоти є утвори Його внутрішніх енерґій. Звідси випливає, що жива істота теж тотожна Господеві. Проте зрівнятися з Богом-Особою чи стати вищою за Нього вона не може ні за яких обставин. І Господь, і кожна жива істота є індивідуальними особами. Послуговуючись матеріальними енерґіями, живі істоти теж щось творять, однак хоч би що вони створили, це ніколи не зрівняється з тим, що створює Господь, і не перевершить того. Людині під силу створити крихітний супутник-іграшку і закинути його в космос, але це ще не означає, що їй під силу створити планету, таку як Земля чи Місяць, і змусити її плавати в повітрі, як це робить Господь. Люди, маючи мізерне знання, проголошують себе рівними Господеві. Людина аж ніяк не рівня Господу    —    і не зрівняється з Ним ніколи. Той, хто сягнув вершини досконалости, набуває аж до сімдесяти восьми відсотків Господніх якостей, але перевершити Господа чи зрівнятися з Ним неможливо. Тільки в хворобливому стані існування живі істоти можуть заявляти, що вони тотожні Господеві, гублячи здоровий глузд під впливом ілюзорної енерґії. Цим оманеним істотам потрібно визнати верховну владу Господа і погодитись з любов’ю служити Йому    —     вони створені саме задля цього. Без цього в світі ніколи не буде миру й злагоди. Шріла Нарада радить Шрілі В’ясадеві розгорнути цю ідею в «Бгаґаватам». Ту саму ідею роз’яснює і «Бгаґавад-ґіта»: цілковито віддайся лотосовим стопам Господа. Це єдине, що має робити досконала людська істота.