ВІРШ 40
твам апй адабГра-рута вірута вібго
сампйате йена ввд бубгутсітам
пркгйхі дукгаір мухур ардіттман
саклеа-нірвам уанті ннйатг
твам — добра душе; апі — теж; адабгра — розлогі; рута — ведичні писання; вірутам — теж почувши; вібго — Усемогутнього; сампйате — задоволені; йена — котрими; відм — учених; бубгутсітам — хто завжди прагне дістати трансцендентне знання; пркгйхі — опиши; дукгаі — стражданнями; муху — завжди; ардіта-тманм — стражденних людей; саклеа — муки; нірвам — погамування; уанті на — не звільнитись; анйатг — іншими засобами.
Тож ласкаво опиши діяння всемогутнього Господа, про які ти дізнався, глибоко вивчивши Веди, бо то водночас задовольнить прагнення великих вчених мужів і погамує страждання людського загалу, що безнастанно зазнає мук матеріальних злигоднів. Іншого шляху позбутися цих нещасть немає.
ПОЯСНЕННЯ: Шрі Нарада Муні на підставі практичного досвіду певно стверджує: найліпший засіб розв’язати всі проблеми, пов’язані з матеріальною діяльністю, — це якнайширше поширювати славу Верховного Господа. Є чотири категорії праведних людей і чотири категорії людей лихих. Праведники визнають владу Всемогутнього Бога, а тому інтуїтивно приймають притулок у Господа: 1) коли вони опиняються у скрутному становищі, 2) коли потребують грошей, 3) коли мають глибокі знання і 4) коли прагнуть довідатись якомога більше про Бога. Тому Нарададжі радить В’ясадеві поширювати трансцендентну науку про Бога, використовуючи неозоре ведичне знання, що ним він володів.
Що до лиходіїв, то їх теж налічують чотири категорії: 1) ті, хто занурений у всепоглинаючу діяльність задля насолоди плодами, що її нерозлучно супроводжують страждання, 2) ті, хто прив’язані до гріховної діяльности задля чуттєвої втіхи і пожинають гіркі наслідки цього, 3) ті, хто здобув велике матеріальне знання, але кому бракує глузду, щоб визнати владу всемогутнього Господа і хто тому змушений страждати, 4) ті, що відомі як безбожники, вони свідомо ненавидять саме Боже ім’я, хоча їм завжди ведеться скрутно.
Шрі Нарададжі порадив В’ясадеві змалювати велич Господа для добра усіх восьми категорій людей, що добрих, що лихих. Отже, «Шрімад-Бгаґаватам» призначений не для якогось окремого розряду людей чи якоїсь секти. Він — для кожної щирої душі, яка хоче собі добра і вмиротвореного розуму.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до п’ятої глави Першої пісні «Шрімад-Бгаґаватам», назва якої «Нарада повчає В’ясадеву про «Шрімад-Бгаґаватам».