ВІРШ 13
нала-веу-арас-танба-
куа-кічака-ґахварам
ека евтійто ’хам
адркша віпіна махат
ґхора пратібгайкра
вйлолӯка-івджірам
нала — тростина; веу — бамбук; ара — очерет; танба — повні; куа — гострої трави; кічака — бур’ян; ґахварам — печери; ека — сам; ева — тільки; атійта — важкопрохідні; ахам—я; адркшам—відвідав; віпінам—глухі ліси; махат— величезні; ґгорам — жахливі; пратібгайа-крам — небезпечні; вйла — змії; улӯка — сови; іва — шакали; аджірам — місця забав.
Сам-один, я проходив через численні зарості тростини, бамбука, очерету, гострої трави й бур’яну, пробирався печерами, через які пройти самому дуже важко. Я заходив у глухі, темні, жаскі й небезпечні хащі, місця грищ змій, сов та шакалів.
ПОЯСНЕННЯ: На мандрівного зреченика (парівраджакачар’ю) покладений обов’язок пізнавати Боже творіння в усьому його розмаїтті, самотньо мандруючи лісами, горами, містами, селами і так далі, щоб розвинути силу розуму й віру в Бога, а заразом просвітлювати людей, даючи їм Боже послання. Санн’ясі має обов’язок безстрашно йти на всі ці випробовування. І найліпший приклад санн’ясі нашої доби — це Господь Чайтан’я, що саме так мандрував джунґлями центральної Індії, просвітлюючи навіть тигрів, ведмедів, змій, оленів, слонів та інших звірів. За цієї доби Калі звичайній людині приймати санн’ясу заборонено. Той, хто змінює зовнішній одяг задля пропаґанди, не має нічого спільного з відначальним ідеалом санн’ясі. Потрібно інше: скласти обітницю цілковитої відмови від соціальних стосунків і присвятити себе винятково на служіння Господеві. Зміна одягу — не більше як формальність. Господь Чайтан’я не взяв імені, яке дають, посвячуючи в санн’ясу, і, йдучи слідами Господа Чайтан’ї, так звані санн’ясі доби Калі не повинні при посвяченні міняти свого імені. Для цієї доби настійно рекомендоване віддане служіння — слухати й оспівувати святі діяння Господа, отже, тому, хто складає обітницю зречености від сімейного життя, немає сенсу імітувати парівраджакачарій, якими були Нарада та Господь Чайтан’я. Слід просто розташуватися в будь-якому святому місці й присвятити весь час і сили на те, щоб слухати й повторювати святі писання, котрі залишили великі ачар’ї, як-от шість Ґосвамі Вріндавани.