ВІРШ 21
хантсмі джанмані бгавн
м м драшум іхрхаті
авіпаква-кашй
дурдаро ’ха куйоґінм
ханта — Нарадо; асмін — у цьому; джанмані — терміні життя; бгавн — ти; м — не; мм — Мене; драшум — бачити; іха — тут; архаті — заслуговуєш; авіпаква — незрілий; кашйм — матеріальний бруд; дурдара — якого важко побачити; ахам — я; куйоґінм — недовершеному в служінні.
Нарадо [мовив Господь], на жаль, за цього життя ти більше не побачиш Мене. Тим, хто в своєму служінні недосконалі і ще не вповні звільнились від матеріальних вад, не дано бачити Мене.
ПОЯСНЕННЯ: «Бгаґавад-ґіта» описує Бога-Особу як найчистішого, як Верховного й Абсолютну Істину. В Його особі не знайти й найлегшої тіні матеріального, а отже той, в кому є хоча б слід матеріальної прив’язаности, наблизитись до Нього не годний. Віддане служіння починається тоді, коли людина звільнилася принаймні від двох з ґун матеріальної природи: страсти й невігластва. Виявляється це в тому, що істота стає вільна од ками (хіті) й лобги (жадібности). Інакше кажучи, треба бути вільному від бажань задовольняти чуття й від ненаситности в чуттєвих втіхах. Ґуна, чи якість природи, якій притаманна рівновага і чуття міри, — це добро. Однак цілковито очиститися від будь-якого сліду матерії означає звільнитися також і від ґуни добра. Вважають, що той, хто усамітнюється в лісі, прагнучи побачити Бога, діє в ґуні добра. Проте піти в ліс, щоб досягти духовної досконалости, ще не запорука того, що людина на власні очі бачитиме Господа. Лише цілковито позбувшись будь-яких матеріальних прив’язаностей і втвердившись на трансцендентному рівні, відданий зможе зав’язати стосунки з Богом-Особою. Найліпший шлях до цього — жити в місці, де поклоняються трансцендентній формі Господа. Храм Господа — трансцендентне місце, тоді як ліс є добре місце для життя з матеріального погляду. Відданому-початківцю завжди радять за ліпше поклонятися Божеству Господа в храмі (виконувати арчану), аніж іти шукати Господа у ліс. Віддане служіння розпочинається з процесу арчани, і це ліпше, ніж усамітнюватися в лісі. За свого теперішнього життя, вже вільний од будь-яких матеріальних прагнень, Шрі Нарада Муні не йде до лісу — сама його присутність перетворює будь-яке місце на Вайкунтгу. Він мандрує з одної планети на іншу, перетворюючи людей, богів, кіннар, ґандгарв, ріші, муні та всіх інших на відданих Господа. Завдяки цьому такі віддані, як Прахлада Махараджа, Дгрува Махараджа та багато інших, почали на трансцендентному рівні служити Господеві. Отже, чистий відданий Господа, йдучи стопами Його великих відданих, як-от Нарада та Прахлада, присвячує себе на безперервний кіртан — уславлення Господа. Така проповідницька діяльність трансцендентна щодо всіх матеріальних характеристик.