ВІРШ 29
калпнта ідам дйа
айне ’мбгасй уданвата
іайішор анупра
вівіе ’нтар аха вібго
калпа-анте — в кінці дня Брахми; ідам — це; дйа — беручи разом; айне — щоб лягти; амбгасі — в причинних водах; уданвата — знищення; іайішо — Бога-Особи (Нараяни), що лежав; анупрам — дихання; вівіе — увійшов; анта — усередину; ахам — я; вібго — Господа Брахми.
На кінці епохи, коли Бог-Особа Господь Нараяна поклався на води заглади, Брахма разом з усіма твірними елементами почав входити у Нього, і я теж увійшов у Нараяну з Його віддихом.
ПОЯСНЕННЯ: Як Господа Крішну знають як сина Васудеви, так Нараду знають як сина Брахми. Звільнені віддані Бога-Особи, як ось Нарада, сходять до матеріального світу тим самим способом, що і Він Сам. Як сказано в «Бгаґавад- ґіті», і народження, і дії Господа цілковито трансцендентні. Тому, за думкою авторитетів, коли Нарада народжується як син Брахми, — це теж трансцендентна гра. Його з’ява й відхід є явища фактично того ж рівня, що і з’ява й відхід Господа. Отже, Господь та Його віддані, як духовні істоти, водночас єдині й відмінні між собою. Вони належать до тої самої, трансцендентної, категорії.