ВІРШ 23

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» Господь проголошує, що, віддавши себе Його лотосовим стопам, істота звільнюється з кайданів невігластва. Крішна    —    наче сонце, а майа, чи матеріальне існування    —    наче темрява. Де світить сонце, темрява, невігластво миттєво зникає. У даному вірші вказаний найліпший метод вибратися зі світу мороку невігластва. Арджуна, звертаючись до Господа, називає Його відначальним Богом-Особою. Він поширюється у всі інші Особи Бога. Всепроникаючий Господь Вішну    —    це повна частина, або поширення, Господа Крішни. Господь поширює Себе в незліченні Свої форми та в живих істот, а також у Свої різноманітні енерґії. Однак відначальний Господь, першооснова, з якої все виходить,    —    це Шрі Крішна. Всепроникаючий аспект Господа, що його досвідчують у проявленому світі, теж є частковий Його вияв. Це означає, що Господь вміщує в Собі і Параматму. Він є Абсолютний Бог-Особа. Він не має нічого спільного з діями матеріального проявлення та їхніми наслідками, бо перебуває недосяжно високо над матеріальним творінням. Темрява    —    це відсутність сонячного світла, а отже, темрява залежить від сонця, проте в самому сонці немає й сліду темряви    —    сонце сповнене тільки світла. Так само Абсолютний Бог-Особа, що поза матеріальним буттям, сповнений тільки блаженства. Він повен не лише блаженства, але й трансцендентного розмаїття. Трансцендентність не застигла, навпаки, вона    —    динамічне розмаїття. Господь відмінний від матеріальної природи, яку, переплітаючись, утворюють три її ґуни. Він    —    парама, владика, а отже Він    —     абсолютний. Він володіє численними енерґіями, і через ці розмаїті енерґії Він творить, проявляє, підтримує й знищує матеріальний світ. У Його обителі, проте, все є вічне й абсолютне. Світом врядують не самі по собі енерґії та могутні посередники, а всемогутній владика всіх енерґій.