ВІРШ 34
ібірйа нінішанта
раджджв баддгв ріпу балт
прхрджуна пракупіто
бгаґавн амбуджекшаа
ібірйа — дорогою до військового табору; нінішантам — везучи його; раджджв — мотузками; баддгв — зв’язаного; ріпум — ворога; балт — силою; прха— сказав; арджунам— Арджуні; пракупіта — розгніваному; бгаґавн — Бог-Особа; амбуджа-ікшаа — що Він дивиться очима як лотоси.
Зв’язавши Ашваттгаму, Арджуна зібрався вести його до військового табору. Тоді Бог-Особа Шрі Крішна заговорив до розгніваного Арджуни, дивлячись на нього Своїми лотосовими очима.
ПОЯСНЕННЯ: Як описує вірш, і Арджуна, і Господь Шрі Крішна — обидва були розгнівані, але Арджунині очі нагадували дві червоні мідні кулі, а очі Господа — лотоси. Це означає, що Господь і Арджуна гніваються зовсім по-різному. Господь — це Трансцендентність, а тому Він абсолютний у будь-якому стані. Господній гнів не подібний до гніву зумовленої істоти, зв’язаної ґунами, чи якостями, матеріальної природи. Він абсолютний, і тому між Його гнівом та задоволенням різниці немає. Його гнів не належить до проявів трьох ґун матеріальної природи. Він є просто вияв Його прихильности до Свого відданого й турботи про його добро — така трансцендентна природа Господа. А тому навіть гнів Його — це благословіння для того, на кого Він гнівається. Він лишається незмінний за всіх обставин.