No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 34

ібірйа нінішанта
раджджв баддгв ріпу балт
прхрджуна пракупіто
бга
ґавн амбуджекшаа

ібірйа  —  дорогою до військового табору; нінішантам  —   везучи його; раджджв  —  мотузками; баддгв  —  зв’язаного; ріпум — ворога; балт — силою; прха— сказав; арджунам—   Арджуні; пракупіта  —  розгніваному; бгаґавн  —  Бог-Особа; амбуджа-ікшаа  —  що Він дивиться очима як лотоси.

Зв’язавши Ашваттгаму, Арджуна зібрався вести його до військового табору. Тоді Бог-Особа Шрі Крішна заговорив до розгніваного Арджуни, дивлячись на нього Своїми лотосовими очима.

ПОЯСНЕННЯ: Як описує вірш, і Арджуна, і Господь Шрі Крішна    —    обидва були розгнівані, але Арджунині очі нагадували дві червоні мідні кулі, а очі Господа    —    лотоси. Це означає, що Господь і Арджуна гніваються зовсім по-різному. Господь    —    це Трансцендентність, а тому Він абсолютний у будь-якому стані. Господній гнів не подібний до гніву зумовленої істоти, зв’язаної ґунами, чи якостями, матеріальної природи. Він абсолютний, і тому між Його гнівом та задоволенням різниці немає. Його гнів не належить до проявів трьох ґун матеріальної природи. Він є просто вияв Його прихильности до Свого відданого й турботи про його добро    —     така трансцендентна природа Господа. А тому навіть гнів Його    —    це благословіння для того, на кого Він гнівається. Він лишається незмінний за всіх обставин.

« Previous Next »