ВІРШ 43
увча чсахантй асйа
бандганнайана саті
мучйат мучйатм еша
брхмао нітар ґуру
увча—сказала; ча—і; асаханті—нестерпне для неї; асйа— його; бандгана — зв’язаний; найанам — притягнутий; саті — вірна; мучйатм мучйатм — звільни ж його; еша — цього; брхмаа — брахману; нітарм — нашого; ґуру — вчителя.
Їй було нестерпно бачити Ашваттгаму в путах, і, доброчесна жінка, вона сказала: Звільни його — він же брахмана, наш духовний вчитель.
ПОЯСНЕННЯ: Коли Ашваттгаму привели перед Драупаді, їй нестерпно було бачити, що брахману, зв’язаного, взято під варту, як злочинця, тим паче що цей брахмана доводився сином їхньому вчителеві.
Схопивши Ашваттгаму, Арджуна прекрасно усвідомлював, що той є сином Дроначар’ї. Це певно було відомо і Крішні, однак обидва повелися з ним як з убивцею, не зважаючи на те, що він був сином брахмани. Згідно з богоявленими писаннями, якщо наставник чи духовний вчитель виявляється не гідний свого становища, від нього слід відректися. Ґуру ще називають ачар’єю, тобто «тим, хто засвоїв сутність шастр і допомагає учневі йти правильним шляхом». Ашваттгама виявився неспроможним додержати обов’язків брахмани чи вчителя, а тому його не слід було вважати за піднесеного брахману. Зваживши на це, можна зрозуміти, що Господь Шрі Крішна й Арджуна були праві, засудивши Ашваттгаму. Але добра жінка, Драупаді, сприймала події не з погляду шастр, а згідно з традицією. Вона, за звичаєм, віддала Ашваттгамі таку саму шану, як віддала б його батькові. Люди так роблять тому, що з суто сентиментальних уявлень дивляться на сина брахмани теж як на брахману. Проте це неправильно. Людину визнають за брахману на підставі її якостей; щоб стати брахманою, замало народитися в сім’ї брахмани.
Незважаючи на все це, Драупаді, через добросердя, захотіла, щоб Ашваттгаму негайно звільнили. Цей приклад свідчить, що відданий Господа, хоч як страждає сам, ніколи не виявляє неприязні до інших, навіть до ворога. Така є відмітна ознака чистого відданого Господа.