ВІРШ 21

ПОЯСНЕННЯ: Господь, що до Нього не наблизитись жодними матеріальними засобами, зі Своєї безмежної безпричинної ласки сходить на Землю такий, як Він є, щоб дарувати особливу милість Своїм бездомісним відданим і послабити вплив демонічних осіб. Цариця Кунті поклоняється втіленню, чи сходженню, Господа Крішни, віддаючи Йому перевагу перед усіма іншими втіленнями, бо саме в цьому втіленні Господь найприступніший. Втілившись як Рама, Він з самого малку був царевичем, однак у втіленні Крішни, Він, хоча й царський син, щойно з’явившись на світ, залишив домівку Своїх справжніх батька й матері (царя Васудеви й цариці Девакі) і перенісся на руки Яшодамайі, щоб грати роль звичайного хлопчика-пастушка на благословенній землі Враджабгумі, що освятилася тими Його дитячими іграми. Отже, Господь Крішна милостивіший за Господа Раму. Безсумнівно, Він був дуже ласкавий до Кунтіного брата Васудеви та його сім’ї. Не стань Він сином Васудеви й Девакі, цариця Кунті не мала б Його за племінника й не мала б змоги з материнською любов’ю звертатись до Нього. Однак Нанді та Яшоді пощастило набагато більше: вони могли втішатися дитячими розвагами Господа, а ці розваги привабливіші за будь-які інші. Немає нічого, що могло б зрівнятися з Його дитячими іграми у Враджабгумі, бо вони повністю відтворюють Його вічні забави на Крішналоці, відначальній Його планеті, що «Брахма-самхіта» змальовує як чінтамані- дгаму. Господь Шрі Крішна явив Себе у Враджабгумі разом з усім Своїм трансцендентним почтом і оточенням. Тому Шрі Чайтан’я Махапрабгу підтвердив, що немає щасливіших від жителів Враджабгумі, а найщасливіші з них    —    це пастушки, які віддавали себе до решти, вдовольняючи Господа. Через Свої ігри з Нандою та Яшодою, з пастухами, а особливо з пастушками і з коровами, Він прославився як Ґовінда. Господь Крішна як Ґовінда найбільше прихильний до брахман та корів, визначаючи цим, що процвітання людей залежить насамперед од цих двох речей: брахманічної культури й захисту корів. Коли їх нема, Господь Крішна не може бути задоволений.