ВІРШ 22
намах панкаджа-набгайа
намах панкаджа-маліне
намах панкаджа-нетрайа
намас те панкаджанґграйе
нама — найшанобливіші поклони; пакаджа-нбгйа — Господеві з особливою ямкою на животі, яка нагадує лотос; нама — поклони; пакаджа-мліне — тому, кого завжди прикрашає ґірлянда з лотосів; нама — поклони; пакаджа- нетрйа — тому, чий погляд дарує прохолоду, наче від лотосової квітки; нама те — шанобливі поклони Тобі; пакаджа-аґграйе — Тобі, в кого підошви стіп позначені лотосами (і про кого через те кажуть, що Він має лотосові стопи).
Я шанобливо схиляюсь перед Тобою, Господи, що на Твоєму животі ямка, подібна до лотосу, перед Тобою, кого завжди прикрашає ґірлянда з лотосів, Тобою, чий погляд дарує таку прохолоду, як лотоси, і чиї стопи відмічені знаками лотосів.
ПОЯСНЕННЯ: На духовному тілі Бога-Особи є особливі знаки, що відрізняють Його тіло від тіл будь-яких інших істот. У цьому вірші вказані деякі з них — все це є особливі ознаки тіла Господа. Господь може виглядати як один із нас, проте особливі тілесні ознаки завжди вирізняють Його з-поміж усіх інших. Шріматі Кунті вважала, що вона, жінка, недостойна дивитись на Господа. У жінок, шудр(класу робітників) та двіджа-бандгу, занепалих нащадків трьох вищих соціальних станів, інтелект розвинутий недостатньо, і вони не можуть осягнути трансцендентної науки про духовне ім’я Верховної Абсолютної Істини, Його славу, якості, форми тощо. Такі люди, хоча духовні розваги Господа недосяжні для них, мають можливість бачити Його у формі арча-віґрахи; Господь сходить у матеріальний світ у цій формі, щоб дарувати ласку всім падшим душам включно із згаданими вище: жінками, шудрами й двіджа-бандгу. Такі падші душі не здатні сприйняти нічого поза межами матерії, і тому Господь, виявляючи Свою милість, входить як Ґарбгодакашаї Вішну в кожний з незліченних усесвітів; зі схожої на лотос ямки посередині Його трансцендентного живота виростає лотос, і на ньому народжується Брахма, перша жива істота всесвіту. Через це Господа називають Панкаджанабгі. Господь Панкаджанабгі приходить як арча-віґраха (трансцендентна форма), що проявлена в різних елементах: створена в розумі, зроблена з дерева, з металу, з коштовних каменів, намальована фарбами, зроблена з землі, намальована на піску і т. ін. Всі ці форми Господа завжди прикрашають ґірлянди з лотосів, а щоб привабити увагу невідданих, чий розпалений розум завше занурений у матеріальні суперечки, в храмі має панувати атмосфера миру і спокою. Ті, хто практикує медитацію, поклоняються формі Господа, що в розумі. Отже, Господь поширює Свою милість і на жінок, шудр та двіджа- бандгу — їм потрібно тільки відвідувати якийсь з Його храмів і поклонятися там Господній формі, що дана для них на поклоніння. Ці відвідувачі храму ні в якому разі не є ідолопоклонниками, як проголошують деякі бідні на знання люди. Всі великі ачар’ї повсюди встановлювали такі храми для поклоніння, так виявляючи свою ласку до менш розумних. Людині, що насправді належить до категорії шудр і жінок або й нижчої, не слід виставляти себе за таку, що перевершила рівень храмового поклоніння.
Споглядати Господа треба починаючи від Його лотосових стіп, і поступово піднімати погляд до стегон, стану, грудей і обличчя. Поки очі не навчені споглядати лотосові стопи Господа, дивитися на Його лице передчасно. Шріматі Кунті була Господеві тіткою, а тому не подивилася одразу на лотосові стопи — Господь міг почутися ніяково. Отож, щоб не ставити Господа в незручне становище, Кунтідеві спершу подивилася не на Його стопи, а вище, одразу на стан, тоді поступово перевела погляд на обличчя, і вже потім опустила очі до лотосових стіп Господа. Описавши коло, вона дотримала заведеного порядку.