ВІРШ 29
на веда кашчід бгаґавамш чікіршітам
тавехаманасйа нрінам відамбанам
на йасйа кашчід дайіто 'сті кархічід
двешйаш ча йасмін вішама матір нрінам
на — не; веда — знає; качіт — будь-хто; бгаґаван — Господи; чікіршітам — розваги; тава — Твої; іхамнасйа — наче земна людина; нм — людського загалу; віамбанам — спантеличуючи; на — ніколи; йасйа — Його; качіт — будь- хто ; дайіта — об’єкт особливої прихильности ; асті — є; кархічіт — будь-де; двешйа — об’єкт заздрости; ча — і; йасмін — Йому ; вішам — небайдужість ; маті — поняття ; нм — людей.
Господи, нікому не збагнути Твоїх трансцендентних розваг, що схожі на дії людини і тому спантеличують. Ти ні до кого не прихильний і ні до кого не ворожий — людям тільки здається, що Ти небезсторонній.
ПОЯСНЕННЯ: Господь рівно поширює Свою милість між усіма впалими душами. Немає істоти, до якої Господь ставився би вороже. Хибна сама ідея, буцім Бог-Особа є людина. Його розваги виглядають достоту як людські дії, але насправді вони трансцендентні, і матеріальна скверна їх не заторкує. Господь безперечно відомий Своєю особливою прихильністю до Своїх чистих відданих, проте насправді Він безсторонній щодо всіх, як безстороннє до всіх сонце. Навіть камені під впливом сонячного проміння, буває, перетворюються на самоцвіти, проте сліпа людина не бачить сонця, навіть коли воно осяває все довкола. Темнота й світло — протилежності, але це не означає, що сонце розливає своє проміння вибірково. Сонячне проміння для кожного, проте сприймають його різною мірою. Нерозумний думає, що віддане служіння означає влещувати Господа, аби запопасти Його особливої милости. Це неправда. Чисті віддані, заглиблені у трансцендентне любовне служіння Господеві, не торговці. Торгова фірма робить послуги в обмін на гроші. Але чистий відданий служить Господеві не задля такого обміну, і тому Господь обдаровує його всією милістю. Стражденні, нужденні, допитливі та філософи зав’язують з Господом тимчасові стосунки, прагнучи кожен свого. Коли ж ціль досягнуто, стосунки з Господом припиняються. Страждаючи, хоч трохи доброчесна людина молить Господа поліпшити її становище. Та щойно поліпшення приходить, людина здебільшого байдужіє до стосунків з Господом. Господня ласка доступна для неї так само, але вона не хоче її. Саме в цьому полягає різниця між чистим відданим і відданим, чиє служіння має домішки. Той, хто повністю відкидає віддане служіння Господу, перебуває в непроглядному мороці; ті ж, хто прохає в Господа ласки лише коли опиняється в скруті, беруть Господню милість частково, а котрі цілковито присвятили себе на служіння Господу, ті повністю відкриті для Його милости. Ця вибірковість, з якою різні особи одержують милість Господа, залежить від них самих, а не є виявом упереджености всемилостивого Господа.
Коли Господь через Свою всемилостиву енерґію сходить у матеріальний світ, Він грає роль людської істоти, і через це видається, ніби Господь небайдужий лише до Своїх відданих. Та попри цей зовнішній вияв небезсторонности, Він дає Свою милість всім однаково. Всі, хто загинув під час битви на Курукшетрі в присутності Господа, отримали спасіння, навіть не маючи потрібних на те якостей, бо присутність Господа в момент смерти очищує душу від усіх наслідків її гріхів, і тому вона досягає Його трансцендентної обителі. Якщо людина так чи так відкривається для сонячних променів, його тепло та ультрафіолетове проміння неодмінно дають їй жадане благо. З цього стає очевидно, що Господь безсторонній. Вважати Його за упередженого, як думає багато людей, — це помилка.