ВІРШ 41
атга вівеа вівтман
віва-мӯрте свакешу ме
снеха-пам іма чгіндгі
дха пушу вшішу
атга — тому; віва-іа — Пане всесвіту; віва-тман — душе всесвіту; віва-мӯрте — особо всесвітньої форми; свакешу — до моїх кревних; ме — мій; снеха-пам — вузол прив’язаности; імам — цей; чгіндгі — розрубай; дгам — глибокий; пушу — до Пандав; вшішу — і Врішні.
О Господи всесвіту, душе всесвіту, особо форми всесвіту, прохаю Тебе, розрубай вузол моєї прив’язаности до кревних, Пандав та Врішні.
ПОЯСНЕННЯ: Чистий відданий Господа завжди соромиться прохати в Господа чогось для себе. Але домогосподарям, зв’язаним путами сімейних прив’язаностей, іноді доводиться прохати в Господа ласки. Шріматі Кунтідеві розуміла це і тому молила Господа розрубати пута прив’язаности до своїх кревних, Пандав та Врішні. Пандави — це її сини, а Врішні — родичі з боку батька. Крішна був у родинних стосунках і з Пандавами, і з Врішні, і обидві родини — родини відданих, що цілковито залежали від Господа — потребували Його допомоги. Шріматі Кунтідеві хотілося, щоб Шрі Крішна лишався з її синами, Пандавами, але тоді дім її батька був би позбавлений блага, яке дає Його присутність. Очевидно, що в такому становищі Кунті не могла бути безстороння, суперечливі думки збурювали її розум, і тому вона бажала розрубати вузол своїх прив’язаностей.
Чистий відданий розриває пута обмеженої любови до родини і поширює свою діяльність у відданім служінні на благо всіх забутливих душ. Яскравим прикладом таких Господніх відданих є шестеро Ґосвамі, що йшли шляхом Господа Чайтан’ї. Всі вони походили з найосвіченіших та найшляхетніших заможних родин з вищих каст, але задля добра загалу вони покинули свої вигідні домівки і, ставши мандрівними монахами, жили з милостині. Обірвати сімейні прив’язаності означає розширити поле діяльности. Без цього людина недостойна бути брахманою, царем, проводарем суспільства чи відданим Господа. Бог-Особа в образі ідеального царя продемонстрував це на власному прикладі: Шрі Рамачандра, виявляючи якості такого царя, розірвав пута прив’язаности до Своєї коханої дружини.
Виконуючи свої обов’язки, такі особи, як брахмана, відданий, цар чи проводар мас, повинні бути якнайбільш широкоглядні. Шріматі Кунтідеві розуміла це, і, як істота слабка, молила звільнити її від тенет родинної прив’язаности. Вона звертається до Господа як до Повелителя всесвіту, чи до Володаря вселенського розуму, вказуючи тим, що Він, всесильний, може розрубати тугий вузол прив’язаности до членів родини. Іноді можна побачити, що Господь, проявляючи особливу прихильність до слабкого відданого, розриває його родинні прив’язаності за допомогою обставин, що їх влаштовує Його всемогутня енерґія. Так Він спонукує відданого цілковито впокоритися Йому і тоді очищує для нього від перешкод шлях додому, до Бога.