ВІРШ 34

ПОЯСНЕННЯ: Господь є абсолютна форма вічности, блаженства та знання. Тому Він милостиво приймає трансцендентне любовне служіння у котромусь із п’яти головних різновидів стосунків, а саме в шанта, дас’я, сакг’я, ватсал’я та мадгур’я расах (нейтральних стосунках, стосунках служіння, братерських чи батьківських стосунках і взаєминах кохання), якщо воно піднесене Йому зі щирої любови та прив’язаности. Шрі Бгішмадева    —    великий відданий Господа, що його з Ним пов’язують стосунки слуги і пана. Тому те, що Бгішмадева випускав у трансцендентне тіло Господа гострі стріли, є таке ж служіння, як і служіння відданого, який осипає тіло Господа ніжними пелюстками троянди.

Здається, ніби Бгішмадева розкаюється, що діяв проти Господньої особи. Але насправді тіло Господа не зазнало ніякого болю, бо Його буття трансцендентне. Тіло Господа не є матеріальне. І Він Сам, і Його тіло    —    неподільна духовна сутність. Духу не поранити, не спалити, не зсушити, не змочити, не вразити ніяк. Це яскраво описує «Бгаґавад- ґіта». Те саме стверджує і «Сканда Пурана». Там сказано, що духу ніколи не може торкнутись скверна, і його ніяк не знищити. Його не торкається горе, його не можна зсушити. Коли Господь Вішну приходить до нас у Своєму втіленні, Він здається одною із зумовлених душ, що перебувають у пастці матерії. Але Він грає цю роль, щоб увести в оману асурів, тобто невіруючих, які тільки й шукають нагоди вбити Господа, щойно Він з’являється у цьому світі. Так Камса хотів убити Крішну, Равана прагнув знищити Раму, і через свою глупоту вони не розуміли, що Господа не вбити, бо дух незнищенний.

Тому те, що Бгішмадева ранить тіло Господа Крішни стрілами, видається незбагненним атеїстові-невідданому, проте відданих, звільнені душі, це нітрохи не бентежить.

Бгішмадева захоплювався незрівнянним милосердям Господа: Крішна не лишив Арджуну, хоча Йому Самому дошкуляли гострі стріли Бгішмадеви; не відмовився Він і прийти до смертного одра Бгішми, хоча той жорстоко бився з Ним на полі бою. І каяття Бгішмадеви, і милосердя Господа    —     це неповторна картина.

Шрі Вішванатга Чакраварті Тгакура, великий ачар’я і відданий Господа у взаєминах кохання, наводить до цього дуже своєрідне порівняння. Він каже, що рани від гострих стріл Бгішмадеви на тілі Господа, давали Йому таку саму насолоду, як і укуси коханої, охопленої необорною пристрастю. Такі укуси закоханих аж ніяк не є виразом ворожого ставлення, навіть якщо вони ранять тіло. Отже, коли чистий відданий Господа Шрі Бгішмадева б’ється з Ним, це обмін трансцендентною насолодою, який не має в собі нічого матеріального. Опріч того, тіло Господа і Сам Господь тотожні, а тому поранити абсолютне тіло неможливо. Видимі рани від гострих стріл можуть ввести в оману звичайну людину, але той, хто має дрібку абсолютного знання, зрозуміє трансцендентні взаємини у лицарських стосунках. Рани від гострих стріл Бгішмадеви якнайбільше радували Господа. Варто відзначити слово вібгідйамна, тому що шкіра Господа невідмінна від Нього Самого. Наша шкіра відмінна від нашої душі, і тому це слово вібгідйамна («у синцях та ранах») підходить радше нам. Трансцендентне блаженство сповнене розмаїтости, а все розмаїття діяльности у матеріальному світі є тільки спотвореним відбитком трансцендентного блаженства. У матеріальному світі все складене з матеріальних якостей, а тому повне скверни, натомість в абсолютному царстві, де все однакової абсолютної природи, насолода, маючи багато різновидів, вільна від скверни. Господь насолоджувався ранами, що завдав Йому Його великий відданий Бгішмадева. І Бгішмадева, перебуваючи з Господом у лицарських стосунках, зосередив розум саме на цьому образі зраненого Крішни.