ВІРШ 38
іта-віікга-хато вііра-даа
кшатаджа-паріплута татйіно ме
прасабгам абгісасра мад-вадгртга
са бгавату ме бгаґавн ґатір мукунда
іта — гострими; віікга — стрілами; хата — поранений; вііра-даа — щит розбитий; кшатаджа — ранами; паріплута — залитий кров’ю; татйіна — великий нападник; ме — мене; прасабгам — у гніві; абгісасра — рухався; мат-вадга-артгам — щоб вбити мене; са — Він; бгавату — нехай стане; ме — моє; бгаґавн — Бог-Особа; ґаті — найвище призначення; мукунда — хто дарує звільнення.
Нехай же стане Він, Господь Крішна, Бог-Особа, що дарує спасіння, моїм остаточним пристановищем. На полі битви Він напав на мене, мовби розгніваний через рани від моїх гострих стріл. Щит Його був розбитий, а тіло залите кров’ю з ран.
ПОЯСНЕННЯ: Взаємини Господа Крішни та Бгішмадеви на полі битви Курукшетра дуже незвичайні. Здавалось, що Господь Шрі Крішна виявляє прихильність до Арджуни, а до Бгішмадеви ставиться вороже; насправді ж Господь діяв так, тільки щоб виказати ласку Бгішмадеві, Своєму великому відданому. Найдивовижніше у цих стосунках те, що відданий може задоволити Господа, граючи роль Його ворога. Господь абсолютний і тому може приймати служіння від Свого чистого відданого, навіть якщо той виступає як Його ворог. У Верховного Господа ворогів бути не може, і так звані вороги не можуть завдати Йому жодної шкоди, тому що Він — аджіта, непереможний. Однак Господь отримує насолоду, коли Його чистий відданий б’ється з Ним як ворог або докоряє Йому як старший, дарма що немає нікого вищого від Господа. Такі є деякі прояви трансцендентних стосунків між відданими та Господом. І ті, хто не знає за чисте віддане служіння, таїни цих стосунків пізнати не спроможні. Бгішмадева грав роль хороброго воїна і навмисне випускав у Господа стріли, щоб звичайним очам здавалось, ніби Господа поранено. Але насправді Бгішмадева робив це, аби ввести в оману невідданих: цілковито духовне тіло неможливо поранити, а відданий не може стати ворогом Господеві. Якби це було можливо, Бгішмадева не прагнув би тепер, щоб цей самий Господь Крішна став найвищою метою його життя. Знов-таки якби Бгішмадева був ворог Господа, Господь знищив би його навіть не сходячи з місця. Господеві не було потреби з’являтися перед Бгішмою закривавленому і зраненому. Однак Він це зробив, тому що Його відданий- воїн прагнув побачити трансцендентну красу Господа, прикрашеного ранами від стріл Його чистого відданого. Так відбувається обмін трансцендентною расою, взаєминами між Господом та Його слугою. І Господь, і відданий вкриваються у тих стосунках славою згідно з їхнім становищем. Господь був такий розгніваний, що Арджуна навіть стримував Його, коли Він кинувся до Бгішмадеви, але попри це Господь рвався до нього, як коханий до коханої, незважаючи ні на які перешкоди. Видавалось, Шрі Крішна вирішив убити Бгішмадеву, але насправді Він прагнув вдоволити Свого великого відданого. Немає ніякого сумніву в тому, що Господь — спаситель всіх зумовлених душ. Імперсоналісти хочуть від Нього спасіння, і Він винагороджує їх відповідно до їхніх устремлінь. Але Бгішмадева висловлює у вірші бажання споглядати Господа в Його особистісному аспекті. Всі чисті віддані прагнуть саме цього.