ВІРШ 45

ПОЯСНЕННЯ: Бгішмадеву шанували і люди, і півбоги. Люди живуть на Землі та інших планетах системи Бгур та Бгувар, а півбоги    —    на планетах системи Свар, тобто на райських планетах, і всі вони знали Бгішмадеву як великого воїна та відданого Господа. Як махаджана, тобто хранитель знання, він, хоча й людина, був на рівні Брахми, Наради та Шіви. Мати такі якості, як у півбогів, можна лише досягнувши духовної досконалости. Бгішмадеву знали у всьому всесвіті. Міжпланетні подорожі за тих часів здійснювали засобами тоншими за механічні літальні апарати, що їх використовують нині у безплідних намогах долати простір. Коли жителі віддалених планет довідались про відхід Бгішмадеви, усі насельники вищих планет, а також Землі, почали осипати землю дощем із квітів, віддаючи належну шану великій особистості, що відходила. Квітковий дощ з неба    —    це знак визнання півбогів, його ніколи не можна прирівнювати до прикрашання мертвого тіла. Тіло Бгішмадеви, наснажене духовним усвідомленням, втратило матеріальні властивості і стало духовне, як розпікається до червоного залізо у вогні. Отож, тіло душі, яка цілковито усвідомила себе, не вважають за матеріальне. Над такими духовними тілами відправляють спеціальні обряди. Честь і шану, яку віддавали Бгішмадеві, не можна штучно імітувати. Проте нині повелося виконувати церемонію джаянті для пересічних осіб. Авторитетні шастри, однак, свідчать, що виконувати церемонію джаянті для звичайної людини, хоч би якою видатною в матеріальному розумінні вона була,    —    це значить ображати Господа, бо обряд джаянті призначений для дня, коли на Землю з’являється Господь. Дії Бгішмадеви не мають аналогів, і так само унікальний є його відхід до царства Бога.