ВІРШ 47
тушувур мунайо хш
кша тад-ґухйа-нмабгі
татас те кша-хдай
сврамн прайайу пуна
тушуву — задоволені; мунайа — великі мудреці на чолі з В’ясадевою; хш — усі в радісному настрої; кшам — Господа Крішну, Бога-Особу; тат — Його; ґухйа — потаємні; нмабгі — Його святим ім’ям тощо; тата — по тому; те — вони; кша-хдай — ті, хто завжди мають Господа Крішну в своєму серці; сва-рамн — до своїх самітницьких осель; прайайу — повернулись; пуна — знову.
Усі великі мудреці сокровенними ведичними гімнами віддали славу Господеві Шрі Крішні, що був присутній при події. По тому всі вони повернулись до своїх осель, завжди зберігаючи Його у серці.
ПОЯСНЕННЯ: Віддані Господа — в Його серці, а Господь завжди в серцях відданих — такі любі стосунки єднають Господа та Його відданих. Завдяки своїй бездомісній любові та відданості Господу віддані повсякчас бачать Його в собі, і Господь теж, хоча Він не має нічого робити чи прагнути, безнастанно піклується про добро Своїх відданих. Звичайна істота ніколи не виходить з-під впливу законів матеріальної природи, що визначають діяльність істоти та її наслідки, але про Свого відданого весь час піклується Господь, скеровуючи його на істинну путь. Тобто віддані в прямій опіці Господа. І Господь Сам самохіть довіряється опіці Своїх відданих — і нікому іншому. Усі мудреці на чолі з В’ясадевою були віддані Господа, і тому після поховального обряду вони стали виспівувати ведичні гімни для того лише, щоб задовольнити Господа, що був там власною особою. Всі ведичні гімни рецитують, лише щоб задоволити Господа Крішну. Це підтверджено в «Бгаґавад-ґіті» (15.15). Єдина мета всіх Вед, Упанішад, «Веданти» та інших писань — знайти Його, а єдина мета всіх гімнів — Його прославити. Отже, мудреці зробили саме те, що відповідало даній цілі, а тоді, щасливі, повернулися до своїх осель.