ВІРШ 20
раджас-тамобгйм кшіпта
вімӯга мана тмана
йаччгед гхраай дгіро
ханті й тат-кта малам
раджа—ґуною страсти в природі; тамобгйм—також ґуною невігластва в природі; кшіптам — збуджений; вімӯгам — оманений; мана — розум; тмана — власний; йаччгет — слід виправити; дграай — зосередженням ( на Вішну); дгіра—вмиротворений; ханті—знищує; й—весь цей; тат- ктам — що вони породили; малам — бруд.
Розум людини завжди збуджує страсть, ґуна матеріальної природи, і вводить в оману невігластво, інша матеріальна ґуна. Однак зв’язок з Вішну дає змогу звільнитися від впливу цих ґун і, очистившись від бруду, який вони породжують, знайти вмиротворення.
ПОЯСНЕННЯ: Люди, які перебувають переважно під впливом ґун страсти та невігластва, не мають шансів по-справжньому утвердитись на трансцендентному рівні усвідомлення Бога. Володіти знанням про Верховну Істину можуть тільки ті, хто діє в ґуні добра. Вплив ґун страсти й невігластва виявляється у жадобі до багатства та жінок. Надто ласі до багатства та жінок люди можуть очистити свої нахили тільки постійно пам’ятаючи Вішну в Його непроявленому, безособистісному аспекті. Імперсоналісти та моністи — це переважно люди під впливом ґун страсти й невігластва. Вони вважають себе за звільнених душ, але нічого не відають про трансцендентний особистісний аспект Абсолютної Істини. Їхні серця, насправді, нечисті, бо вони не мають знання про особистісний аспект Абсолюту. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що минає сотні народжень, поки філософ-імперсоналіст віддається Богові-Особі. Тому, щоб початківець-імперсоналіст мав змогу поступово піднятися до рівня, на якому він зможе усвідомити Бога в Його особистісному аспекті, філософія пантеїзму дає йому нагоду усвідомити повсюдну присутність Бога.
У своїй вищій формі пантеїзм уже не допускає безособистісного уявлення про Абсолютну Істину, а натомість вчить шукача істини бачити Абсолютну Істину також і в сфері діяльности так званої матеріальної енерґії. Будь-який утвір матеріальної енерґії можна гармонійно зв’язати з Абсолютом, якщо вдатись до відданого служіння. Бажання служити — це сама сутність природи живої енерґії. Чистому відданому Господа відоме мистецтво перетворювати в дух усе що завгодно силою свого бажання віддано служити. І тільки в такому відданому служінні теорія пантеїзму знаходить своє досконале втілення.