ВІРШ 36
вайсі тад-вйкараа вічітра
манур маніш мануджо нівса
ґандгарва-відйдгара-чрапсара
свара-смтір асурніка-вірйа
вайсі — різноманітні птахи; тат-вйкараам — слова; вічітрам—артистизм; ману—батько людства; маніш — думки; мануджа — людство (діти Ману); нівса — оселя; ґандгарва — людські істоти , яких називають ґандгарвами ; відйдгара — від’ядгари ; чраа — чарани ;апсара — ангели; свара — музичний ритм; смті — пам’ять; асура-аніка — демонічні воїни; вірйа — звитяжність.
Розмаїття птахів — це прояв Його витонченого митецького смаку. Ману, прабатько людства, уособлює Його інтелект, а люди — це Його оселя. Люди райських планет — ґандгарви, від’ядгари, чарани та ангели — втілюють Його відчуття музичного ритму, а демони-воїни — це вияв Його дивовижної звитяжности.
ПОЯСНЕННЯ: Господнє відчуття прекрасного проявляється в мальовничому, барвистому розмаїтті птахів: павичів, папуг , зозуль та інших . Людські істоти райських планет , як-от ґандгарви та від’ядгари, вміють співати так, що їхні співи зачаровують навіть небесних півбогів. Музична довершеність їхнього співу уособлює музичне чуття Господа. Тож як Господь може бути безособистісний? Музичний смак, чуття прекрасного і несхибний інтелект — це лише деякі риси Його верховної особистости.
«Ману-самхіта» — це канонічний кодекс законів для всього людства, і кожній людині рекомендовано жити за вказівками цієї великої книги знання про правила суспільного життя. Людське суспільство — це оселя Господа. Це означає, що мета людського життя — осягнути Бога і спілкуватися з Ним. У людській формі життя зумовлена істота дістає змогу відродити свою вічну свідомість Бога і тим самим виконати призначення свого існування.
Істинний представник Господа, який з’явився на світ в родині асурів, — це Махараджа Прахлада. Немає такої живої істоти, що не входила б до велетенського тіла Господа. Кожна істота має свої певні обов’язки щодо цього верховного тіла. Відхилення від своїх визначених обов’язків, які вказані для кожного, призводить до розладу у стосунках між різними істотами. Однак якщо відродити свій зв’язок з Верховним Господом і засновувати свої стосунки на цьому зв’язку, між усіма істотами встановиться цілковита злагода, навіть між дикими звірями та людьми. Цю єдність усього живого продемонстрував Господь Чайтан’я Махапрабгу: коли Він ішов через джунґлі Мадг’я Прадеш, навіть тигри, слони та багато інших диких звірів злагоджено прославляли разом з Ним Верховного Господа. Ось як можна встановити мир і братерство в усьому світі.