ВІРШ 6

ПОЯСНЕННЯ: Нараяна    —    це трансцендентний Бог-Особа, що перебуває поза матеріальним творінням. Усе, що було створене, що тепер триває і що буде вкінці знищене, існує в межах махат-таттви (матеріального начала) і має назву «матеріальний світ». Буття Нараяни, Бога-Особи, перебуває поза межами впливу махат-таттви, а тому ім’я, форма, якості Нараяни та все інше, що безпосередньо пов’язане з Ним, перебуває поза межами дії законів матеріального світу. Розумуючи на шляху емпіричної філософії, що вивчає різницю між матерією та духом, чи розвиваючи в собі містичні сили, які допомагають вкінці дістатися будь- якої планети у всесвіті або поза ним, чи виконуючи свої релігійні обов’язки, можна досягнути найвищої досконалости, але тільки за умови, що людина зуміє піднятися на рівень нрйаа-смті, безперервного пам’ятування про Бога- Особу. А це можливо тільки завдяки спілкуванню з чистим відданим, бо він здатний покласти останній мазок на полотно трансцендентної діяльности будь-кого з ґ’яні, йоґів та кармі, що виконують визначені для них у писаннях обов’язки. Історія знає чимало прикладів великих духовних особистостей (як-от Санакаді Ріші чи знаменитих дев’ять Йоґендр), котрі досягнули досконалости тільки після того, як взялися до відданого служіння Господеві. Жоден відданий Господа ніколи не покинув відданого служіння і не взявся до інших методів, що їх практикують ґ’яні чи йоґи. Кожен прагне прийти на своїй ниві до найвищої досконалости. У цьому вірші сказано, що досконалість    —    це нрйаа-смті, і тому треба не шкодувати сил, щоб досягти її. Іншими словами, треба побудувати своє життя так, щоб мати змогу кожної хвилі чимдалі більше пам’ятати Бога-Особу.