ВІРШ 43

ПОЯСНЕННЯ: Порівняння з хмарами дуже влучно характеризує матеріальне творіння. Хмари утворюються в небі, в небі існують, а коли розвіюються, непроявлено залишаються в тому самому небі. Так само належного часу все творіння зводить Верховний Бог-Особа у Своїй формі Брахми, Він же підтримує його у формі Вішну, і Він руйнує у формі Рудри, або Шіви. Творення, підтримання і знищення всесвіту добре пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (8.19–20):

Спочатку матеріальний світ якнайліпше створюють, далі він якнайліпше розвивається і протягом багатьох років існує (так довго, що такого проміжку часу не обрахує і найвизначніший математик), але врешті-решт він невідворотно зазнає знищення, коли надходить ніч Брахми. Коли Брахмина ніч закінчується, цей світ знову створюють, і ним знову керують ті самі закони підтримання й знищення.

Така природа матеріального світу. Нетямуща зумовлена душа, що вирішила оселитись назавжди у минущому світі, повинна вдатись до інтелекту і з’ясувати, чому відбувається творення і знищення. Корисливі трудівники в матеріальному світі з великим запалом намагаються створювати великі підприємства, будинки, імперії, розвивати в широких масштабах промисловість і здійснювати багато інших величезних проектів, використовуючи на це енерґію і матеріали, які постачає матеріальний представник Верховного Господа. Використовуючи природні багатства і дорогоцінну енерґію, зумовлена душа втілює в життя свої забаганки, але проти свого бажання змушена покидати все, що створила, і вступати в новий період життя, щоб творити знову і знову. Подаючи надію таким нетямущим зумовленим душам, що марнують свою енерґію в минущому матеріальному світі, Господь повідомляє, що є інша природа, яка існує вічно, непідвладна періодичному творенню і знищенню. Господь запевняє, що зумовлена душа може зрозуміти, що їй робити і як використовувати свою цінну енерґію. Замість того, щоб марнувати свою енерґію на матеріальні речі, які з верховної волі належного часу будуть неодмінно знищені, зумовлена душа повинна використовувати її у відданому служінні Господу. Так вона зможе перейти до іншої, вічної, природи, де немає ні народження, ні смерти, ні творення, ні знищення, а тільки вічне життя, сповнене знання і безмежного блаженства. Отже, створення і знищення минущого світу покликане лише дечого навчити зумовлені душі, прив’язані до тимчасового. Цей світ створено для того, щоб дати їм можливість усвідомити себе, а не для того, щоб вони насолоджували чуття, як прагнуть усі корисливі трудівники.