ВІРШ 9

ПОЯСНЕННЯ: Є безліч живих істот, і всіх їх пов’язують стосунки володаря й підвладного. Але без чуттєвого сприйняття неможливо розрізнити чи визначити, хто володар, а хто підвладний. Наприклад, наш зір підпорядкований Сонцю, Сонце можна побачити тому, що воно має тіло, а сонячне світло набуває своєї ваги тільки з огляду на те, що ми маємо очі. Якби ми не мали очей, сонячне світло втратило б свою вагу, а без сонячного світла не потрібні очі. Отже, і Сонце, і очі залежать одне від одного, і ніщо не є незалежним. Тоді природно постає запитання, хто ж влаштував так, що вони залежать одне від одного? Той, хто створив такий зв’язок взаємозалежности, повинен бути зрештою цілковито незалежний. Як сказано на початку «Шрімад-Бгаґаватам», відначальне джерело всіх взаємозалежних об’єктів є довершено незалежний суб’єкт. Верховне джерело всієї взаємозалежности    —    це Верховна Істина, або Параматма, Наддуша, що не залежить ні від чого. Він    —    сврайрайа, тобто Він залежить тільки від Себе Самого, і тому Він    —    верховний притулок усього сущого. Разом з тим, Параматма і Брахман підпорядковані Бгаґаванові, через те що Бгаґаван    —     це Пурушоттама, або Надособа, з якої походить Наддуша. У «Бгаґавад-ґіті» (15.18) Господь Крішна каже, що Він    —     Пурушоттама і джерело всього сущого, а з цього випливає, що Шрі Крішна    —    це відначальне джерело і притулок усіх істот, у тому числі Наддуші й Верховного Брахмана. Навіть якщо погодитись із твердженням, що немає різниці між Наддушею та індивідуальною душею, індивідуальна душа залежить-таки від Наддуші і тільки з допомогою Наддуші може звільнитись від омани матеріальної енерґії. Індивідуальна істота перебуває в кігтях ілюзорної енерґії і тому, попри свою якісну єдність із Наддушею, в омані ототожнює себе з матерією. А щоб відкинути це оманне уявлення про дійсність, індивідуальна душа повинна в усьому покладатись на Наддушу. Тільки тоді її можна вважати єдиною з Наддушею. Навіть з цього погляду Наддуша    —    це верховний притулок. Щодо цього немає сумніву.

Індивідуальна жива істота, джіва, завжди залежить від Наддуші, Параматми, тому що джіва забуває свою духовну природу, тоді як Наддуша, Параматма, ніколи не забуває Свого трансцендентного становища. «Бгаґавад-ґіта» особливо підкреслює відмінність у становищі джіва-атми і Параматми . У четвертій главі « Бгаґавад - ґіти » описано, як Арджуна, що представляє індивідуальну душу (джіву), забув свої численні попередні народження, тимчасом як Господь, Наддуша, вільний від забуття. Господь навіть пам’ятає, як мільярди років тому Він навчав «Бгаґавад-ґіти» бога Сонця. Як Господь вказує в «Бгаґавад-ґіті» (7.26), над Його пам’яттю не владні навіть мільйони і мільярди років:

Господь у Своєму вічному тілі, сповненому знання і блаженства, охоплює Своєю свідомістю все, що відбувалось у минулому, відбувається тепер і станеться в майбутньому. Але, незважаючи на те, що Він притулок Параматми та Брахмана, бідні на розум люди не здатні зрозуміти Його такого, який Він є.

Ті, хто проголошує свідомість індивідуальних живих істот тотожною космічній свідомості, заводять своїх прибічників на глухі манівці, адже навіть така особа, або індивідуальна душа, як Арджуна, не могла згадати своїх минулих вчинків, дарма що Арджуна завжди супроводжує Господа. А що вже знає про своє минуле, теперішнє і майбутнє звичайна крихітна людина, щоб в омані проголошувати себе єдиною з космічною свідомістю?