ВІРШ 14
йван на джйета парваре ’смін
вівеваре драшарі бгакті-йоґа
тват стхавійа пурушасйа рӯпа
крійвасне прайата смарета
йват — доки; на — не; джйета — розвиває; пара — трансцендентне; аваре — матеріальне; асмін — у цій формі; віва - іваре — Господа усіх світів ; драшарі — у тому , хто споглядає; бгакті-йоґа — віддане служіння; тват — доти; стгавійа — грубий матеріаліст; пурушасйа — вірат-пуруші; рӯпам — всесвітню форму; крій-авасне — завершивши виконувати свої обов’язки; прайата — з належною увагою; смарета — повинен згадувати.
Доки грубий матеріаліст не розвинув бажання з любов’ю служити Верховному Господеві, свідкові всієї діяльности трансцендентного та матеріального світів, він повинен щодня, виконавши визначені йому обов’язки, зосереджувати розум в медитації на всесвітню форму Господа.
ПОЯСНЕННЯ: Верховний Господь бачить усе, що відбувається у всіх світах — і матеріальних , і трансцендентних . Іншими словами, Верховний Господь — найвищий володар і найвища особа, яка насолоджується в усіх світах. Це саме сказано і в «Бгаґавад-ґіті» (5.29). Духовний світ — це прояв внутрішньої енерґії Господа, а матеріальний — це прояв Його зовнішньої енерґії. Живі істоти належать до Його межової енерґії, і за своїм вибором вони можуть жити або у трансцендентному, або матеріальному світі. Матеріальний світ погано підходить для життя істот, тому що, хоча вони духовно єдині з Господом, у матеріальному світі вони зумовлені законами матеріальної природи. Господь хоче, щоб усі живі істоти — Його невід’ємні частки — жили разом з Ним у трансцендентному світі. Саме для того, щоб просвітити знанням зумовлені душі матеріального світу, Господь дає Веди та всі інші явлені писання, які виразно закликають зумовлені душі повернутись додому, до Бога. На жаль, зумовлені живі істоти, незважаючи на постійні троїсті страждання зумовленого життя, не виявляють серйозного бажання повернутися до Бога. Причина цього — хибний шлях, який вони обрали для себе, і неправильний спосіб життя, заснований на суміші гріха та доброчестя. Деякі — ті, хто діє доброчесно, — починають відновлювати свої втрачені стосунки з Господом, проте вони не на силі осягнути особистісного аспекту Господа.
Істинна мета життя полягає в тому, щоб встановити стосунки з Господом і служити Йому. Це природне становище живих істот. Проте тим, хто дотримується імперсональних уявлень і хто не може з любов’ю служити Господеві, радять медитувати на Його безособистісний аспект, вірат-рупу (всесвітню форму). Хоч тим способом, хоч іншим, але треба постаратись відродити свої забуті стосунки з Господом, якщо ми взагалі хочемо досягнути справжнього щастя і повернути собі своє природне становище існування без кайданів. Для менш розумних початківців існує метод медитації на безособистісний аспект, вірат-рупу(всесвітню форму Господа); цей метод поступово наділяє людину якостями, потрібними, щоб піднятися до рівня стосунків з особою Господа. Даний вірш радить медитувати на вірат-рупу, докладно описану в попередній главі. Так можна усвідомити, що всі планети, моря, гори, річки, птахи, звірі, люди, півбоги, все доступне нашому зору — це просто різні частини Господньої форми вірат. Така свідомість також є свого роду медитацією на Абсолютну Істину. Коли людина починає над цим розмірковувати, у неї розвиваються божественні якості. Такій людині весь світ здається щасливою й мирною обителлю для всього людства. Без медитації на Бога, особистісної чи безособистісної, усі добрі якості людини покриваються хибними уявленнями про своє природне становище. Людині без вищого знання про Бога весь світ здається пеклом.