ВІРШ 20

ПОЯСНЕННЯ: Шукадева Ґосвамі, як видатний ґата-вйаліка, тобто один з тих, хто цілковито звільнився від хибних уявлень, викладає своє зріле сприйняття Господа Шрі Крішни і характеризує Його як вершину всієї досконалости, Бога- Особу. Всі запобігають ласки богині процвітання, але люди не знають , що Господь Шрі Крішна     —     коханий чоловік усіх богинь процвітання. У «Брахма-самхіті» описано, що Господь у Своїй трансцендентній обителі Ґолока Вріндавана пасе корови-сурабгі і Йому постійно служать сотні тисяч богинь процвітання. Усі ці богині процвітання    —    прояви Його трансцендентної енерґії насолоди (хладіні-шакті) в царстві Його внутрішньої енерґії. Коли Господь з’являвся на Землі, Він частково являв у раса-лілі дію Своєї енерґії насолоди, щоб привабити зумовлені душі, які гублять розум за примарною насолодою ницої статевої втіхи. Хоча чисті віддані Господа, як ось Шукадева Ґосвамі, що не мав анінайменшої прив’язаности до огидного статевого життя в матеріальному світі, обговорюють цей прояв Господньої енерґії насолоди, зрозуміло, що секс цим відданим байдужий    —    вони насолоджуються трансцендентним смаком, який незбагненний для охопленої статевим потягом світської людини. Статеве життя в матеріальному світі є корінна причина ув’язнення душі в кайданах ілюзії, і, безумовно, Шукадеву Ґосвамі воно нітрохи не цікавило. Прояви Господньої енерґії насолоди взагалі не мають з такими ницими речами нічого спільного. Господь Чайтан’я був настільки суворим санн’ясі, що жодній жінці не дозволяв наближатись до Себе, навіть щоб поклонитись і віддати шану. Він ніколи навіть не слухав молитов, які співають у храмі Джаґаннатги дева-дасі, бо санн’ясі заборонено слухати спів представниць прекрасної статі. Але хоча Він був таким суворим санн’ясі, Він визнавав поклоніння ґопі Вріндавани за найвищу форму любовного служіння Господеві, яка тільки можлива. Найголовніша з усіх богинь процвітання    —    це Шріматі Радгарані, і тому Вона є друга половина Господа Крішни, Його енерґія насолоди, що невідмінна від Нього.

Ритуальний розділ Вед радить, для того щоб здобути найбільше благо в житті, проводити різноманітні жертвопринесення. Благословення в нагороду за великі жертвопринесення являють собою, зрештою, милість богині процвітання, а отже Господь, чоловік, або коханий, богині процвітання,    —    це також і владика всіх жертвопринесень. Він найвищий, хто насолоджується всіма яґ’ями. Тому Господа Вішну називають ще Яґ’я-паті. «Бгаґавад-ґіта» радить діяти тільки для Яґ’я-паті (йаджртгт кармаа), бо інакше своїми діями людина тільки побільшуватиме свою залежність від законів матеріальної природи. Ті, хто не звільнився від усіх хибних уявлень (вйаліка), приносять жертви незначним півбогам, але віддані Господа добре знають, що Господь Шрі Крішна    —    найвищий, хто насолоджується всіма жертвопринесеннями. Тому віддані виконують санкіртана-яґ’ю (раваа кіртана вішо), яка призначена саме для цієї доби, Калі-юґи. Інші різновиди жертвопринесень через брак відповідних умов і відсутність досвідчених священиків у Калі-юґу виконувати неможливо.

З «Бгаґавад-ґіти» (3.10–11) відомо, що Господь Брахма, давши нове народження зумовленим душам у всесвіті, навчив їх виконувати жертвопринесення, щоб вони могли жити в добробуті. Виконуючи ці жертвопринесення, зумовлені душі ніколи не знатимуть труднощів у підтриманні життя. Врешті-решт вони очистять своє існування і природно підійдуть до духовного життя, істинної суті живої істоти. Зумовлена душа ні за яких обставин не повинна відмовлятись від жертвопринесень, благодійности й аскез. Мета всіх жертвопринесень    —    задовольнити Яґ’я-паті, Бога-Особу. Через це Господа теж називають Праджа-паті. За «Катга Упанішадою» незчисленні живі істоти провадить єдиний Господь. Живих істот підтримує Господь (еко бахӯн йо відадгті кмн), і тому Його іменують Бгута-бгріт    —    той, хто підтримує всі живі істоти.

Інтелектуальні здібності живі істоти дістають відповідно до своєї минулої діяльности. Істоти наділені неоднаковим рівнем інтелекту тому, що його розвитком керує Господь, як вказує «Бгаґавад-ґіта» (15.15). Як Параматма, Наддуша, Господь живе в серці кожного, і своєю здатністю що-небудь пам’ятати, знати й забувати ми завдячуємо Йому одному (матта смтір джнам апохана ча). Один з ласки Господа здатний виразно пам’ятати минуле, а хтось інший    —     ні. Гострий розум людина має з ласки Господа, і глупота залежить так само від Нього. Тому Господа називають Дгіям- паті    —    повелитель інтелекту.

Зумовлені душі щосили намагаються стати владиками матеріального світу. Кожна зумовлена душа, напружуючи весь свій інтелект, намагається запанувати над матеріальною природою. Таке неправильне використання інтелекту називається божевіллям. Інтелект треба без решти присвятити на звільнення з лабет матерії. Але зумовлена душа, чисто з божевілля, всі свої сили й інтелект витрачає на задоволення чуттів, і заради цього вона доброхіть іде на найрізноманітніші злочини. Внаслідку, замість досягнути повної свободи незумовленого життя, божевільні зумовлені душі знову й знову потрапляють до рабства різних матеріальних тіл. Все, що ми бачимо у матеріальному проявленні,    —    творіння Господа. Отож все у всіх матеріальних всесвітах належить насправді Йому. Зумовлені душі можуть насолоджуватись часткою матеріального творіння під наглядом Господа, але аж ніяк не самостійно. Так навчає «Ішопанішада». Треба бути задоволеному тим, що дарує Господь всесвіту. Лише з божевілля істота зазіхає на чужу долю матеріальної власности.

З безпричинної ласки до зумовлених душ Господь усесвіту сходить до них через Свою енерґію (атма-майу), щоб відновити їхні вічні стосунки з Ним. Він закликає всіх віддатися Йому, замість в омані проголошувати себе тими, хто насолоджується, дістаючи від Нього якусь обмежену насолоду і корячись Його владі. Коли Господь сходить, Він демонструє, наскільки більші за наші Його можливості насолоджуватись, і проявляє Своє могуття, приміром, взявши одразу шістнадцять тисяч дружин. Зумовлена душа дуже гордиться, ставши чоловіком навіть однієї дружини, але для Господа це просто сміх. Розумна людина знає, хто є справжній чоловік. Насправді, чоловіком усіх жінок у творінні є Господь, проте підвладна Йому зумовлена душа пишається, ставши чоловіком однієї чи двох дружин.

Усі ці якості, окреслені в вірші словом паті, належать тільки Господу Шрі Крішні, і тому Шукадева Ґосвамі прямо згадує про паті і ґаті династії Яду. Ядави знали, що Господь Шрі Крішна    —    це все суще, і всі прагли повернутися до Нього, коли Він завершить Свої трансцендентні розваги на Землі. Рід Яду був знищений з волі Господа, тому що його члени мали повернутися додому разом з Ним. Знищення династії Яду було виставою для матеріального світу, яку влаштував Верховний Господь. А в дійсності Ядави    —     це вічні супутники Господа. Отож, Господь    —    провідник усіх відданих, і тому Шукадева Ґосвамі, переповнений любов’ю, складає Йому належну шану.