ВІРШ 23
бгӯтаір махадбгір йа ім пуро вібгур
нірмйа ете йад амӯшу пӯруша
бгукте ґун шоаа шоатмака
со ’лакшіша бгаґавн вачсі ме
бгӯтаі — елементами; махадбгі — матеріального творіння; йа — Він, хто; ім — ці всі; пура — тіла; вібгу — Господа; нірмйа — щоб поставити на ноги; ете — лягає; йат амӯшу—той, хто втілений; пӯруша—Господь Вішну; бгукте — змушує коритися; ґун — трьом ґунам природи; шоаа — у шістнадцяти категоріях; шоаа-тмака — той, з кого постають ці шістнадцять категорій; са—Він; алакшіша— нехай оздобить; бгаґавн—Бог-Особа; вачсі—слова; ме — мої.
Нехай Верховний Бог-Особа — той, хто вдихає життя в усі створені з матеріальних елементів тіла, поклавшись на води всесвіту, той, хто у втіленні пуруші підпорядковує живу істоту шістнадцятьом категоріям матеріальних якостей, що з Нього й виникають, — нехай Він милостиво оздобить мою мову поетичними прикрасами.
ПОЯСНЕННЯ: На відміну від матеріалістів, що пишаються з власних здібностей, Шукадева Ґосвамі виявляє цілковиту залежність від Господа і відданість Йому. Він молить Бога- Особу про милість, прохаючи, щоб його слова були переконливі і знайшли відгук у серцях слухачів. Відданий, навіть досягнувши у чомусь успіху, завжди вважає себе лише знаряддям у руках Господа і ніколи не приписує собі ніяких заслуг, тоді як безбожник прагне поставити кожне досягнення собі в заслугу, не знаючи, що без дозволу Вишнього Духу, Бога-Особи, не ворухнеться навіть травинка. Отож Шукадева Ґосвамі хоче діяти згідно з волею Верховного Господа, що надихнув Брахму повідати мудрість Вед. Усі істини, викладені у ведичних писаннях, — це аж ніяк не уявні теорії матеріалістів чи художня вигадка, як іноді гадають бідні на розум люди. Ведичні істини — це досконалий опис реальности, цілковито вільний від помилок чи омани, і Шукадева Ґосвамі хоче представити істинне знання щодо творення — не якусь метафізичну теорію, що є виплодом філософських мудрувань, а точні й достовірні подробиці. Це стане можливим тому, що через нього, Брахмаджі, промовлятиме Господь. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (15.15), батьком науки веданти є Сам Господь і лише Йому відомий її справжній зміст. Отже, немає істини вищої за релігійні засади, викладені у Ведах. Це ведичне знання, або релігію, поширюють такі авторитети, як Шукадева Ґосвамі — смиренний і відданий Господній слуга, що не бажає бути самозваним авторитетом і тлумачити щось на свій лад. Тільки такі особи можуть передати ведичне знання. Цей метод передачі знання на санскриті зветься парампара, низхідний метод пізнання.
Для розумної людини очевидно, що жодне матеріальне творіння (нехай то буде наше тіло, плід чи квітка) не може рости і набувати прекрасної форми без участи духу. Уся привабливість пояснень найбільших умів людства і видатних вчених походить з духовного дотику, чи життя духу, яке лежить в основі наукового пошуку. Отже, джерело всіх істин — це Верховний Дух, а не мертва матерія, як помилково гадають грубі матеріалісти. З ведичних писань ми дізнаємося, що спочатку Сам Господь входить у порожнечу матеріального всесвіту і вже тоді поступово одне по одному виникає все інше. Ба більше, Господь у формі локалізованої Параматми входить у серце кожної живої істоти і майстерно влаштовує все потрібне для її життя. Шістнадцять основних твірних елементів, а саме: земля, вода, вогонь, повітря, небо та одинадцять органів чуття, спочатку виникли з Господа і вже тоді були розподілені між живими істотами. Так були створені для насолоди живих істот матеріальні елементи. Отож, краса і лад, основа всіх матеріальних явищ, створені енерґією Господа. Індивідуальній живій істоті залишається одне що молитися до Господа, щоб Він допоміг це належно зрозуміти. Господь — найвища істота, і Він відмінний від Шукадеви Ґосвамі, тож не диво, що Шукадева звертається до Нього з молитвою. Господь допомагає живій істоті насолоджуватись матеріальним творінням, однак Сам Він стоїть осторонь цієї оманної насолоди. Шукадева молить в Господа милости, щоб Він не тільки допоміг йому представити істину, але й допоміг його слухачам зрозуміти її.