ВІРШ 6

ПОЯСНЕННЯ: У кожному допитливому розумі постає питання про те, як виник світ навколишніх явищ. Тому не диво, що те саме питання цікавило Махараджу Парікшіта, якому треба було дізнатися від свого духовного вчителя про всі діяння Господа. Про все невідоме нам ми повинні запитувати й дізнаватися в обізнаної особи. Питання про творення світу також належить до тих, які треба задавати людині компетентній. Отже, духовний вчитель, як сказано вище про Шукадеву Ґосвамі, повинен бути сарва-ґ’я. Тоді учень може порушувати перед компетентним духовним вчителем будь-які незрозумілі для себе питання про Бога. Наочний приклад цього подає Махараджа Парікшіт. Щоправда, Махараджі Парікшіту було вже відомо, що все видиме породжує енерґія Господа, про що нас усіх повідомлено на самому початкові «Шрімад-Бгаґаватам» (джанмдй асйа йата). Тому Махараджа Парікшіт прагнув почути, як саме створено матеріальний всесвіт. Першоджерело творіння було вже йому відоме, інакше він не питав би про те, як Бог-Особа Своїми різноманітними енерґіями створює цей проявлений світ. Навіть пересічній людині зрозуміло, що світ постає з волі творця, а не виникає сам по собі. У реальному житті нечувано, щоб щось виникало само по собі. Дурні кажуть, що твірна енерґія незалежна і діє сама по собі, як-от електроенерґія. Однак мудра людина розуміє, що навіть електроенерґію виробляє на якійсь певній електростанції досвідчений інженер-енерґетик, і під його наглядом вона розподіляється серед споживачів. Про Господній нагляд за творінням згадано в «Бгаґавад- ґіті» (9.10), де чітко сказано, що матеріальна енерґія    —    прояв однієї з численних енерґій Всевишнього (парсйа актір вівідгаіва рӯйате). Можливо, якийсь нетямущий хлопчик буде вражений, коли побачить, як без втручання людини працюють електроприлади і під дією електроенерґії відбуваються всілякі дива. Однак людина досвідчена розуміє, що за всіма тими діями стоїть жива людина, яка створює електричну енерґію. Аналогічно, так звані вчені та філософи цього світу висувають, мудруючи, безліч утопічних теорій про безособистісне, самочинне виникнення всесвіту. Однак мудрий відданий Господа, вивчаючи «Бгаґавад-ґіту», зможе зрозуміти, що за творінням стежить рука Верховного Господа, так само як за електростанцією, що виробляє електричну енерґію, постійно слідкує інженер-енерґетик. Дослідники дошукуються в усьому причини і наслідку, але навіть таких великих вчених, як Брахма, Шіва, Індра та багато інших півбогів, іноді пантеличить дивовижна діяльність твірної енерґії Господа, тому про дрібних учених-матеріалістів, які порпаються у дріб’язкові, шкода й гадки. На різних планетах різні умови життя і одні планети вищі за інші, тому, відповідно, і рівень розумового розвитку живих істот на цих планетах неоднаковий. Неймовірну для землян тривалість життя на планеті Брахми, згадану в «Бгаґавад-ґіті», можна порівняти до рівня інтелекту Брахмаджі, так само незбагненного для найбільших учених нашої планети. Проте навіть Брахмаджі з його неабияким інтелектом у своїй видатній самхіті говорить («Брахма-самхіта» 5.1):

«Є чимало особистостей, які посідають якості Бгаґавана, але Крішна    —    найвищий з усіх, тому що Його ніхто не може перевершити. Він    —    Верховна Особа, і Його тіло вічне, сповнене знання і блаженства. Він відначальний Господь Ґовінда і причина всіх причин».

Брахмаджі визнає Господа Крішну за найвищу причину всіх причин. Але люди цієї крихітної планети зі своїми дрібними мізками вважають Господа за одного з-посеред себе. Коли Господь каже у « Бгаґавад - ґіті » , що Він ( Господь Крішна) суть усе суще, умоглядні філософи та матеріалісти-сперечальники глузують з Нього, і тому Господь, якому шкода цих людей, зауважує:

«Дурні глузують з Мене, коли Я сходжу у людській подобі. Вони не розуміють Моєї трансцендентної природи й верховної влади над усім сущим» (Б.-ґ. 9.11). Брахма та Шіва (що вже казати за інших півбогів)    —    це бгути, тобто могутні створені півбоги, що керують справами у всесвіті, наче призначені від царя міністри. Міністри, можливо, ішвари, повелителі, однак Верховний Господь    —    махешвара, творець усіх повелителів. Бідні на знання люди не розуміють цього і тому набираються зухвалости насміхатися з Господа, тільки через те що Він коли-не-коли приходить зі Своєї безпричинної милости у людській подобі. Господа не можна порівняти з людиною. Він    —    сач-чід-ананда-віґраха, Абсолютний Бог- Особа, і між Його тілом та душею не існує різниці. Він водночас і сила, і джерело сили.

Махараджа Парікшіт не став прохати свого духовного вчителя , Шукадеву Ґосвамі , розповісти про розваги Господа Крішни у Вріндавані. Насамперед він прагне дізнатись, як Господь творить матеріальний світ. І Шукадева Ґосвамі теж не сказав, що цареві слід слухати відразу про трансцендентні розваги Господа. У них було обмаль часу, і Шукадева Ґосвамі природно міг розпочати виклад безпосередньо з Десятої пісні, щоб скоротити оповідь, як заведено між професійними читцями . Однак ні цар , ні великий оповідач « Шрімад- Бгаґаватам » не перестрибували через Пісні , на відміну від тих , хто влаштовує подобу публічних читань «Шрімад-Бгаґаватам». Вони обоє дотримувалися послідовности у викладі, щоб подати приклад майбутнім читачам та слухачам цього твору. Ті, хто перебуває під владою зовнішньої енерґії Господа, цебто мешканці матеріального світу, насамперед мусять збагнути, як під владою Верховного Бога-Особи діє Його зовнішня енерґія, і тільки тоді можна намагатись осягнути дію Його внутрішньої енерґії. Миряни поклоняються переважно Дурґа-деві, зовнішній енерґії Крішни, не відаючи, що Дурґа-деві    —    просто тіньова енерґія Господа. За дивовижними проявами її матеріальної діяльности стоїть Господь, як доводить « Бгаґавад - ґіта » ( 9 . 10). « Брахма - самхіта » потверджує, що Дурґа-шакті у своїй діяльності кориться Ґовінді. Без Його дозволу могутня Дурґа-шакті не може поворухнути навіть травинкою. Тому відданому-початківцю, замість стрибати одразу до трансцендентних розваг, проявлених у внутрішній енерґії Господа, треба спочатку збагнути велич Верховного Господа, розпитуючись про те, як діє Його твірна енерґія. Про твірну енерґію та Господній нагляд над нею розповідає також і «Чайтан’я-чарітамріта», автор якої застерігає відданого-початківця про небезпеку нехтувати знанням про Крішнину велич. Тільки усвідомивши велич Господа Крішни, можна набути непохитної віри у Нього. Не зрозумівши цього, навіть великі вожді народів, уподібнюючись загалові, вважатимуть Господа Крішну за одного з численних півбогів, за історичну особу чи й просто за міф. Смак трансцендентних розваг Господа у Вріндавані і навіть у Двараці відомий тільки тим, хто вже досяг певного рівня досконалости в духовній практиці. І звичайна людина може поступово досягнути цього рівня, служачи та запитуючи, як буде показано на прикладі Махараджі Парікшіта.